РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ НА ТОВ «КИЇВТРАНСБУД»

3.1 Шляхи та напрямки зниження витрат в умовах зростаючої конкуренції

У даний час при аналізі собівартості що випускає продукції, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовуються розрахунки по економічним факторам. Економічні фактори найбільш повно охоплюють усі елементи процесу виробництва - кошти, предмети праці і саму працю. Вони відображають основні напрямки роботи підприємства по зниженню собівартості: підвищенню продуктивності праці, впровадженню передової техніки і технології, кращого використання устаткування та предметів праці, скорочення адміністративно управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку й ліквідацію непродуктивних витрат і втрат [79,c.337].

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості розраховується по наступному складу факторів:

Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізації й автоматизації виробничих процесів; поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів; зміна конструкції й технічних характеристик виробів; інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до й після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в плановому періоді:

Е = (СС-СН)* АН; (3.1)

де Е - економія прямих поточних витрат;

СС - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу;