• По-третє, досягнуті в країні високі показники обсягу і сітки медичного обслуговування самі по собі не забезпечують якість і ефективність лікувально-профілактичної роботи.

Багаторічний екстенсивний шлях розвитку охорони здоров’я себе не виправдав. Тривалий період  у країні діяла централізована система і в цій галузі. Вона мала чітко виражений адміністративний та бюрократичний характер. Основним недоліком одержавлення охорони здоров’я був його монопольний характер. Були заборонені інші форми власності, що разом із неможливістю вільного вибору лікаря позбавили систему будь-якого конкурентного тиску. Прийняті жорстокі нормативні акти виключали будь-яку ініціативу на всіх рівнях її організації та управління. З переходом до ринку залишається провідна роль держави в даній галузі. Але суттєва різниця полягає в тому, що на рівних засадах існує приватний і інший сектори, які створюють державному певну конкуренцію.

В ситуації, що склалася збереження державних гарантій по наданню медичної допомоги на універсальній основі (тобто всі види медичної допомоги для всіх контингентів населення) нереально навіть при залученні додаткових джерел фінансування. Навіть високорозвинуті країни зі стійкою економікою не можуть собі таке дозволити.