зміщується вже нижче підборіддя, спускаючись на тіло, - це соціальний або інтимний погляд.
Якщо співрозмовники спокійно дивляться одне одному в очі й розмовляють, нерідко вони починають відчувати довіру і взаємну симпатію. Ораторам також відомо про те, що їхній доброзичливий погляд в очі тим, хто прийшов на зустріч, допомагає слухачам заспокоїтись і уважно слухати.
Території та зони при спілкуванні. Щоб встановити контакт з людиною необхідно також триматися на певній відстані від неї. Виявилося, що кожна людина прагне мати свою територію – певний повітряний простір навколо свого тіла. Дослідженням цих питань займається така наука як “проксеміка”. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Якщо територія, на якій проживає та чи інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають близько один від одного, і навпаки.
Розрізняють чотири територіальні зони при спілкуванні. Перша зона – інтимна (15-46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть розміщуватися, окрім суб’єкта, лише найближчі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт. Друга зона – особиста (46-120 см). Це відстань, на якій люди, звичайно, розміщуються на прийомах, вечорах, під час дружніх зустрічей. Третя зона – соціальна (120-360 см). Таку відстань людина намагається зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема на роботі. Нарешті, четверта зона – громадська (понад 360 см). Це зона на якій бажано триматися керівникові, промовцю.
Невербальні засоби спілкування. Про тісний і важливий зв’язок між невербалікою та відчуттями людини (зоровими, слуховими та кінестетичними) свідчить доробок останніх років у галузі психології та психотерапії – нейролінгвістичне програмування або НЛП. Учені виявили, що люди, реагуючи на запитання, мову, як правило, спочатку несвідомо створюють певні образи, або говорять щось до себе, або уявляють певні скелетно-м’язові відчуття. Яку з цих трьох (репрезентативних) систем вони обирають для опрацювання інформації, можна встановити, зчитуючи невербальні сигнали, насамперед стежачи за рухом очей. Якщо очі рухаються вгору, то людина в цей час конструює або пригадує зорові образи. Якщо ж її очі рухаються вліво або вправо, вона пригадує або уявляє слухові образи, а якщо вниз і вліво – то переживає кінестетичні відчуття, вниз і вправо – веде внутрішній монолог.
Знаючи, в якій переважно системі (зоровій, слуховій або кінестетичній) і як працює мозок людини, можна зрозуміти її. За допомогою цієї системи можна допомогти людині позбутися бар’єрів, труднощів у спілкуванні. Наприклад, один із спеціалістів у сфері НЛП Ф.Пьюселик учив, що в бізнесі потрібно взаємодіяти саме з урахуванням таких особливостей людей. Якщо людина мислить зоровими образами і хоче щось змінити, то спілкуючись з нею, треба допомогти їй створити звичні зорові образи (задаючи відповідні запитання). Можна також вживати звичні для неї слова (наприклад: “Подивіться, Ви це зробити краще за інших і досягнете успіху. Цей шлях – саме для Вас”). На такі слова людина реагує позитивно.