задовольняє всіх, і це сприяє розвитку співробітництва, появі нових альтернатив та критеріїв їх оцінювання.

На основні аналізу життєвих ситуацій можна описати дії, які призводять до розвитку конфлікту:

–         після першого зіткнення учасники конфлікту швидко починають шукати нові аргументи для підтримки своєї позиції або людей, які б їм допомогли б це зробити;

–         зростає кількість проблемних ситуацій і поглиблюється первинна причина конфлікту;

–         збільшується кількість учасників та їх активність;

–         наростає емоційне напруження;

–         змінюється ставлення до проблемної ситуації та конфлікту в цілому.

При цьому в учасників конфлікту:

►    зростає незадоволеність загальним станом справ;

►    зменшується потяг до співробітництва;

►    проявляються відданість своїй групі і непродуктивна конкуренція з іншими групами;

►    з’являється уявлення про іншу сторону як про ворога, про свої цілі як позитивні, а про цілі іншої сторони як негативні;

►    згортаються взаємодія і спілкування міжконфліктуючими сторонами;

►    надається більше значення “перемозі” над опонентами в конфлікті, а ніж вирішенню проблеми, що стала його причиною.

Визначення сутності конфлікту. Для визначення сутності конфлікту треба відповісти собі на такі запитання:

–         Як я розумію проблему? Які мої дії і які дії партнера призвели до виникнення та закріплення конфлікту?

–         Як мій партнер бачить проблему? Які, на його думку, його дії та мої власні лежать в основі конфлікту?

–         Чи відповідає поведінка кожного з нас тій ситуації, що склалася?

–         Як можна найбільш лаконічно та повно визначити нашу спільну проблему?

–         В яких питаннях ми думаємо та діємо однаково і розуміємо одне одного, а в яких питаннях розходимося?

На наступному етапі аналізу необхідно продумати можливі шляхи, які сприятимуть розв’язанню конфлікту. Якщо це бажання є, то треба обговорити проблему з іншою стороною.

Міжособистісні стилі розв’язання конфліктів. Основні стилі поведінки людини в конфліктній ситуацій пов’язані з їх загальним джерелом – незбіганням інтересів сторін, що потрапили в цю ситуацію.

Визначити власний стиль або стиль іншої людини допомагає класифікація Томаса-Кілмена:

–         Людина, яка використовує стиль конкуренції, звичайно виявляє активність і намагається йти до розв’язання конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими і здатна прийняти вольове рішення.