як правило, до зростання валових показників та ускладнення номенклатури обміну, диверсифікації форм співробітництва.
Так, якщо міжнародні економічні відносини на рівні докапіталістичних способів виробництва обмежувались обміном деякими товарами, що створювались за умов спеціалізації згідно з кліматичними, геологічними та іншими природними факторами, то в епоху машинної індустрії складається розвинутий світовий ринок. Він означає появу якісно нового рівня міжнародної кооперації праці зі складною структурою міжнародного поділу праці, міжнародного обміну.
Виникнення світового ринку не лише стало закономірним наслідком розвитку світового господарства, а й виявилось його потужним прискорювачем. На певному етапі світовий ринок приводить до виникнення специфічного феномена — світової капіталістичної системи господарства. В її умовах уже не обмін кінцевими продуктами національного виробництва, а саме виробництво, усуспільнене у світовому масштабі, є провідною сферою міжнародних економічних відносин.
Викладене відбиває основну тенденцію розвитку міжнародної кооперації виробництва, що формувалася протягом останніх десятиріч і існує й нині у двох напрямах: подальша спеціалізація виробництва, з одного боку, та об’єднання інтернаціональних зусиль в усуспільненому виробництві — з іншого.
Практичний досвід інтернаціоналізації виробництва, насамперед у формі ТНК, дає змогу констатувати виникнення нових реалій міжнародної кооперації. Передусім ці реалії визначаються тим, що у процесі взаємодії між державами та міжнародно-підприємницькими структурами кордони перших дедалі меншою мірою збігаються зі сферою економічних інтересів і діяльності останніх. Природно, що за таких умов класична смітівська парадигма національної спеціалізації перетворюється на момент більш складної теоретичної конструкції, що враховує діалектичну взаємодію елементів сучасної світової економіки. Характер останньої дедалі більшою мірою визначається діяльністю ТНК — найдинамічніших носіїв світогосподарських відносин.
Для суб’єктів виробничо-посередницької діяльності сфера міжнародної кооперації відкриває додаткові можливості щодо оптимізації показників власного господарювання, освоєння нових технологій, методів організації виробничого процесу, ринків збуту тощо.
Те саме можна сказати і про державний рівень міжнародно-коопераційної суб’єктності та управління. Щодо пріоритетів макроекономічного рівня, то передусім вони пов’язані з досягненням економії праці в масштабі країни, кращих параметрів її економічної безпеки, створенням сприятливих умов для розвитку перспективних науково-технічних напрямів, зростання добробуту народу тощо.
Втім, роль міжнародної кооперації праці не обмежується лише сприянням тим чи іншим процесам або кількісним поліпшенням певних показників. Міжнародна кооперація є передумовою створення нової продуктивної сили в тих випадках, коли, скажімо, ті чи інші техноло-
гічні проекти потребують докладання саме інтернаціональних зусиль.
У таких випадках відбувається не просто механічне поєднання зусиль, а народження нового якісного стану, що утворюється внаслідок об’єднання техніко-економічних потенціалів окремих країн.
Терміни та поняття
Маклер — посередник між контрагентами у торговельній операції, що стосується товару або послуги, а також у процесі купівлі-продажу цінних паперів, укладенні фінансово-кредитних, страхувальних угод; штатна одиниця персоналу бірж, які організовують торги за товарними секціями та здійснюють реєстрацію брокерських угод щодо укладення контрактів. М. отримує винагороду від контрагентів, яка залежить від суми та характеру угоди.
Брокер — посередник (фізична або юридична особа) при укладанні угод між контрагентами щодо купівлі-продажу товарів, а також цінних паперів, валютно-фінансових коштовностей, що діє за дорученням клієнта — продавця або покупця і не є стороною договору як самостійний продавець чи покупець. Брокерська винагорода формується за рахунок обумовленого в угоді з ним відсотка від суми здійсненої угоди або фіксованої виплати за реалізовані товари чи послуги, фінансові цінності.
Стокіст — дилерська фірма, яка купує та продає товари за свій рахунок і від власного імені, використовуючи для цього свої складські приміщення. Така фірма діє відповідно до угоди про консигнаційний склад, що може укладатися як доповнення до базового дилерського контракту.
Ціна фактична — ціна, за якою здійснюється угода купівлі-продажу товарів, послуг, цінних паперів та інших коштовностей; стосовно винагороди посередника вона є базисом нарахування (у тих випадках, коли така винагорода не є фіксованою безвідносно фінансового результату контракту).
Контрольні питання
1. Охарактеризуйте природу торговельно-посередницької діяльності.
2. Визначте юридичні підстави діяльності посередників міжнародних торговельних операцій.
3. Назвіть основні типи міжнародних контрактів із торговельними посередниками.
4. Назвіть критерії класифікації суб’єктів міжнародного посередництва.
5. Як можна класифікувати посередників за обсягом посередницьких збутових прав?
6. Як можна класифікувати посередників залежно від характеру та обсягу їхніх повноважень?