комплекс маркетингових заходів на об’єктному ринку, складування товарів, організовує передпродажний сервіс та післяпродажне обслуговування.
Правилом є підписання більш тривалих дистрибуторських контрактів, ніж в інших випадках посередництва (два—п’ять років) з можливим подовженням співробітництва залежно від його результатів та вигідності для сторін.
Винагородою дистрибутора, як і в інших випадках, достатньо автономного торговельного посередництва, є різниця в ціні перепродажу та купівлі в принципала.
Низка форм посередництва може мати форми, які є типовими для різних класифікаційних елементів. Прикладом сказаному є статус та характери діяльності стокістів — посередників зі складського обслуговування, які можуть купувати товар у власність.
Резюме
Міжнародне торговельне посередництво є важливою та специфічною сферою міжнародної економічної діяльності, яка за своєю природою належить до сфери послуг, але стосується переважної частини товарної торгівлі, а також торгівлі іншими послугами і забезпечує їх більшу ефективність, а в багатьох випадках — навіть саму можливість такої торгівлі.
Формально факультативний інструмент міжнародної
торгівлі — посередництво є важливим, а інколи й безальтернативним інструментом конкурентної боротьби, який застосовують як великі комерційні структури, так і підприємства малого бізнесу, що здійснюють експортно-імпортні операції.
Умови міжнародної посередницької діяльності в країні регламентуються актами національного господарського права, іншими загальними та спеціальними законами, а також адміністративними джерелами. Але головним правовим інструментом міжнародного посередництва є контракт, який за своєю природою та функціональними наслідками може бути договором доручення або договором комісії.
Як для принципала, так і для торговельного агента важливо якомога докладніше зафіксувати в контракті між ними свої права. Разом з тим слід враховувати, що резервування однією зі сторін певних гарантій є предметом переговорних узгоджень. Таким чином, гарантування собі певних прав може «врівноважуватися» зворотними поступками, наприклад ціновими (скажімо, включення до контракту права принципала продавати товари, обминаючи агента з правом «першої руки» чи ексклюзивного агента, може компенсуватися за рахунок більшої винагороди таким посередникам).
Диверсифіковані форми міжнародного торговельного посередництва можна класифікувати відповідно до взаємних зобов’язань щодо контролю певного ринку (у цьому зв’язку виділяють простих агентів-посередників, агентів з правом «першої руки» та ексклюзивних або монопольних агентів) та функціонального розподілу прав і повноважень, а також залежно від того, за чий рахунок та від імені кого діють посередники: за свій чи за рахунок суб’єкта, який залучив їх до операцій (виділяють посередників, які не підписують основних контрактів та виконують лише представницькі функції, посередників, які підписують контракти з третіми особами від імені та за рахунок принципала, посередників, які підписують контракти з третіми особами від власного імені, але за рахунок принципала, посередників, які підписують угоди з третіми особами від власного імені та за власний рахунок).
ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК
Теоретичні паралелі
Міжнародна кооперація, світовий ринок
та світова система господарства
Міжнародна кооперація є осібним рівнем, сферою кооперації праці, генезис якої є супутнім феноменом становлення етнічних, національних груп, а також державності з властивими їм господарськими механізмами. Але особливо інтенсивний розвиток цього явища-процесу починається з періоду завершення переходу провідних індустріальних держав до машинного виробництва.
Міжнародна кооперація пов’язана з виходом поділу праці за межі національних кордонів і веде до виробничої взаємодії та спеціалізації економік окремих країн, до створення інтернаціональних виробничих комплексів й усуспільнення виробництва у міжнародному масштабі.
У процесі свого історичного розвитку міжнародна кооперація праці набувала різних форм — від спорадичних міждержавних ринкових зв’язків, відносин між окремими суб’єктами операцій купівлі-продажу, притаманних усім стадіям розвитку світової економіки, до створення спільних міжнародних виробничих комплексів за умов машинного виробництва сучасного типу. Цей поступальний процес визначається виникненням, функціонуванням та заміщенням різних моделей міжнародної коопераційної взаємодії. Він веде,