Міжнародна економічна діяльність України
342

Відповідно до способу здійснення митних стягнень види мита можуть класифікуватися у такий спосіб.

За об’єктом оподаткування:

·  імпортні — стягнення, якими обкладається імпорт товарів під час їх пропуску для вільного обігу на ринку країни; це — переважна форма стягнень, яка застосовується усіма країнами світу; протягом останніх десятиліть відбулося значне скорочення митних ставок, а в багатьох галузях торгівлі — і їх ліквідація;

·  експортні — стягнення, якими обкладаються експортовані товари при перетинанні ними кордонів національної митної території; застосовуються рідко і тільки окремими країнами; здебільшого стосовно енерго-сировинних ресурсів;

·  транзитні — на товари, які перевозяться територією країни.

За економічним змістом:

·  протекціоністські — спрямовані на захист національного товаровиробника;

·  фіскальні — спрямовані на поповнення доходів державного бюджету;

·  балансувальні — спрямовані на попередження вивезення товарів, під час виробництва яких застосовувались субсидії.

За способами стягнення:

·  адвалерні — нараховуються у процентах до митної вартості товару, що обкладається (наприклад, 15 % від ціни товару); саме адвалерні ставки є домінуючими в структурі тарифних ставок в Україні — вони застосовуються приблизно в трьох з чотирьох випадків;

·  специфічні — нараховуються у встановленому розмірі за одиницю товару, що обкладається (наприклад, 30 грн за тонну, 50 грн за контейнер тощо); у структурі тарифних ставок в Україні специфічні тарифи застосовуються в 1,5—2 % випадків;

·  комбіновані — є синтезом обох попередніх (наприклад, 20 %, але не більше 30 грн за тонну); у практиці застосування тарифних ставок в Україні приблизно у чверті випадків застосовуються комбіновані тарифи.

За походженням:

·  автономні — стягнення, які запроваджуються згідно з односторонніми рішеннями органів державної влади; за нормальних умов прерогатива щодо принципових рішень у тарифній політиці належить парламентам, а розміри конкретних ставок визначають уряди й конкретні відомства;

·  конвенційні (договірні) — стягнення, які встановлюються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод (наприклад, ГАТТ) або угод про митний союз (Росія — Білорусь);

·  преференційні — стягнення, що мають нижчі ставки порівняно зі звичайними з метою підтримки експорту товарів з країн, що розвиваються (на основі ряду багатосторонніх міжнародних угод, зокрема з 1971 р. існує Загальна система преференцій, яка встановлює пільговий режим торгівлі для країн, що розвиваються).

За часовим принципом:

·  постійні — стягнення, які не змінюються залежно від кон’юн­ктури та інших обставин;

·  змінні — стягнення, які змінюються у разі зміни кон’юн­ктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською.

За характером:

·  антидемпінгові — стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;

·  компенсаційні — стягнення, які застосовуються до товарів, під час виробництва яких використовуються субсидії.

За способом нарахування:

·  номінальні — вказані у митному тарифі;

·  ефективні — такі, що враховують рівні мита на комплектуючі до готових виробів.

Відповідно до чинного законодавства України у разі імпорту до України товарів використовуються такі податки:

¾  мито;

¾  акцизи;

¾  податок на додану вартість;

¾  митні збори за митне оформлення.

Митний тариф як базовий інструмент регулювання ввезення може відігравати активну стимулюючу роль. За його допомогою держави диференціюють товари, що підлягають ввезенню на більш або менш «бажані». Так, при загальному порівняно невисокому рівні тарифу в ЄС (у торговельних відносинах країн — членів ЄС з третіми країнами діє єдиний митний тариф, який базується на гармонізованій системі опису і кодування товарів) стосовно великої кількості