Міжнародна економічна діяльність України
206

запозичень може стати таким, коли він вже перевищить здатність країни його обслуговувати та повертати. А це останнє вже об’єктивно переводить економічні відносини з нею в принципово іншу площину.

Подібна оцінка ефективності використання кредитних ресурсів не може не враховувати загальних результатів макроекономічного розвитку, на який впливають залучені гроші. Інакше кажучи, при виробленні боргової стратегії на майбутнє слід врахову­вати весь комплекс критеріїв платоспроможності, зокрема й очікуваної, основні з яких подано в табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Ключові економічні прогнозні показники
розвитку України (1998—2003 рр.)

Показник

1998

1999

2000

2001

2002

2003-П

Загальний державний борг, % від ВВП

35,3

61,4

44,6

35,8

33,4

32,7

Боргові показники

Валовий зовнішній борг, млрд дол.

13

13,5

10,9

12

12,1

12,1

Валовий внутрішній борг, млрд дол.

31

42,7

34,2

30,6

28,6

27,8

Валовий зовнішній борг, % від експорту

94,8

108,3

69

70,9

74

73,8

Обслуговування боргу, млрд дол.

2,2

2

2

1,8

2

2,1

Обслуговування боргу, млрд дол.

5,3

6,3

6,2

4,7

4,6

4,8

Грошова маса і валютні курси

Грошова пропозиція М3, % зм

25,2

40,5

45,4

28,7

14,8

14

Валютний курс на кінець року, дол./грн

3,43

5,22

5,43

5,44

5,85

6,53

Валютний курс середній за рік, дол./грн

2,45

4,13

5,44

5,39

5,64

6,28

Примітка: П — прогнозні дані.

Джерело:  Україна: Ризик економічного спаду підвищується. Жовтень, 2001. — www.ingfn.com.ua

Складність боргової проблеми як для України, так і для інших країн пояснюється, зокрема, й тим, що розв’язання завдання з подолання тенденцій падіння економічних показників вимагає тривалого часу. Так, за прогнозами Світового банку, стабілізація в господарстві країн СНД може бути досягнута не раніше другої половини десятиріччя (і це у разі стабільного соціального розвитку та відсутності масштабних потрясінь екзогенного (стосовно економічних процесів) характеру).

До проблеми зовнішньої заборгованості значно додають труднощі, так би мовити, суб’єктивно-об’єктивного характеру, пов’я­зані з «хронічним непроведенням» ефективного макроекономічного регулювання.

Резюме

У широкому трактуванні національної валютно-кре­дитної політики її об’єктом є трансферти за кордон та з-за кордону з рахунку поточних операцій платіжного балансу. Йдеться про те, що міжнародна фінансово-кредитна політика уряду спрямована на оперативні зміни довгострокових національних активів, які належать іноземним приватним особам та державам; довгострокових закордонних активів, які належать національним приватним особам та власній державі, короткострокових національних активів, які належать іноземним приватним особам та державним інституціям грошово-кредитної політики, короткострокових закордонних активів, які належать національним приватним осо­бам та державним інституціям грошово-кредитної політики. При цьому обов’язковою вимогою є те, що будь-які оперативні зміни мають враховувати не тільки поточні, а й стратегічні, перспективні міркування.

Використання запозичених коштів допомагає розв’язу­вати найбільш нагальні проблеми, що потребують грошових витрат. А такі витрати пов’язані зі здатністю уряду до ефективного