· прозорість компанії;
· організаційно-правова форма об’єктної фірми;
· ведення бухгалтерського обліку відповідно до західних стандартів.
У ряді індустріально розвинутих країн, зокрема у США, протягом останніх десятиліть до участі на ринках капіталів широко залучалися різноманітні верстви населення, яке, відповідно до традиційних уявлень про соціальну структуру суспільства, не належить до кола підприємців-капіталістів. Ідеться про робітників підприємств, учителів, лікарів, фермерів та людей інших професій, які купують акції та отримують на них прибуток. Тільки за період з 1983 до 1999 р. кількість американців, які вклали свій капітал в акції, зросла на 86 %, або до 78,7 млн. Наприкінці 90-х років близько половини сімей у США брали участь у роботі фондового ринку, тоді як на початку декади — тільки близько третини. Цей процес супроводжувався зростанням «паперового багатства» Америки у зв’язку зі зростанням фондових коефіцієнтів на 8 трлн дол. за останніх п’ять років.
2.15.2. Геостратегічні фактори розвитку
інвестиційних тенденцій
Помітним є зростання ролі міжнародних за своєю природою фірм, і передусім ТНК, для економік не тільки країн, що розвиваються, а й провідних ринкових держав, зокрема тих, які є членами ОЕСР. Згідно з дослідженням, яке було проведене цією організацією, у ВВП більшості країн — членів ОЕСР постійно зростає вага фірм та корпорацій, котрі мають штаб-квартири за межами їхніх територій.
Як ілюстрацію можна навести приклад США, у промисловому виробництві яких частка іноземних корпорацій сягає 15,8 %, що перевищує відповідні показники 1985 р. (8,8 %) та 1989 р. (13,2 %). Подібні тенденції мають місце й у Великій Британії, Канаді та Швеції, причому своєрідним рекордсменом щодо цього є Ірландія, в якій господарські суб’єкти із розташованими за межами території держави штаб-квартирами забезпечують 66 % промислового виробництва та 47 % зайнятості у промисловості. Зростає активність іноземних компаній на території Великої Британії. За експертними даними, кількість таких суб’єктів підприємництва на території країни в липні 2000 р. становила 28 777 проти 25 802 у липні 1999 р.
Разом з тим такі тенденції не є універсальними: в Японії, яка серед країн світу поступається за масштабами економіки тільки США, іноземні фірми забезпечують працевлаштування тільки 0,89 % зайнятих у промисловості.
Не дивно, що для інтернаціональних за характером діяльності та структурної побудови фірм і корпорацій типовою є особливо виразна концентрація на тих видах господарської діяльності, які пов’язані з міжнародним обміном. Особливо це стосується тих фірм, які мають штаб-квартири за межами країн, в яких вони створені та працюють. Наприклад, для Ірландії показники експорту іноземних та місцевих компаній становлять 89 % та 34 % відповідно. Дещо нижчим є дане співвідношення для Нідерландів (64 % та 37 %), Франції (35,2 % та 33,6 %) та Японії (13,1 % та 10,6 %). Водночас не в усіх країнах така закономірність «працює» і в США перший показник поступається другому — 10,7 % та 15,3 %.
Подібна відносно більша «прив’язка» міжнародних, особливо великих, корпорацій, які акумулюють значні виробничі ресурси і виробляють значну частку ВВП країн базування, до експортної діяльності не випадкова. Нарощування експорту пов’язане з поглибленням спеціалізації, що, у свою чергу, веде до збільшення обсягів виробництва. До речі, можна пригадати, що відомим в економічній теорії є відношення: збільшення експорту країни на 1 % дає 0,1 % приросту ВВП.
За експертними оцінками, у 2000 р. обсяг прямих іноземних інвестицій до провідних ринкових країн становив 899 млрд дол., тобто понад 4/5 від загального світового показника. Це свідчить передусім про привабливість для ТНК стабільних країн з потужною ринковою економікою та гарантованими показниками прибутковості. Причому найбільш привабливим об’єктом для капіталів є Західна Європа (597 млрд дол.), особливо Німеччина, куди потрапило приблизно 250 млрд дол., тобто лише трохи менше, ніж до традиційного лідера за цим показником — США (260 млрд дол.).
Але якщо порівняти процеси взаємного інвестування США та країн Європи, то можна констатувати, що протягом останніх десятиліть більшу «трансатлантичну» інвестиційну активність демонструють європейські ТНК. Інакше кажучи, потоки капіталів до Америки значно перевищують обсяги зворотного руху інвестицій до «Старого світу».
Згідно з даними європейських аналітико-інформаційних центрів, зокрема експертів газети «Financial Times», європейські фірми вклали до економіки США 220 млрд дол., тоді як американські компанії інвестували в Західній Європі лише 33 млрд дол. Це пояснюється особливою роллю США в процесах глобалізації, технологічним випередженням Сполученими Штатами країн Європи, а також простішими організаційно-адміністративними процедурами створення компаній та вищою прибутковістю.
Тільки протягом останніх років ХХ ст. відбулося «підтягування європейських показників прибутковості до відповідних американських. Якщо в 1995 р. дивіденди з акцій у США