Таблиця 1.10
Баланс міжнародної торгівлі України
|
Рік |
Баланс товарів та послуг |
|
1992 |
946 |
|
1993 |
–1716 |
|
1994 |
–1366 |
|
1995 |
–1190 |
|
1996 |
–1122 |
|
1997 |
–1536 |
|
1998 |
–1207 |
|
1999 |
–786 |
|
2000 |
–625 |
Джерело: Держкомстат України.
Що означає практично наявність дисбалансу, тобто позитивного або негативного (як в Україні наприкінці ХХ ст.) сальдо торгівлі товарами та послугами? Очевидно, що якби справа обмежувалася тільки торгівлею, то найкращим засобом забезпечення рівноваги була б відома модель Д. Юма[1]. Втім, часи золотого стандарту, а відтак і властиві йому механізми автоматичного регулювання, відійшли в минуле. Разом з тим значно розширився рух грошово-кредитних ресурсів, міграція факторів виробництва, передусім капіталів.
1.2.3. Транскордонний рух капіталів
та міжнародний кредит
Останніми десятиліттями обсяги руху капітальних активів неухильно зростали, і цей фактор є важливим для розвитку відкритих економік. Тим більше це стосується економіки України та інших держав, які перебувають на перехідному етапі. Вони, як правило, відчувають потребу в припливі значних коштів ззовні, а також потерпають від відпливу капіталів через порівняно гірші умови для їх функціонування.
Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у формі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни (у цьому разі країна є реципієнтом, імпортером капіталу).
Вивіз капіталів характерний для країн з відносним (не сплутувати з абсолютним) надлишком капіталів на території певної країни та можливістю отримувати більші прибутки в іншій державі через: а) більш сприятливе для власників капіталу співвідношення факторів виробництва (що зумовлює більшу умовну
ціну капіталу); б) можливість отримання доступу до ринків певних економічних ресурсів (наприклад, сировини); в) можливість отримання маркетингових переваг у комерційній діяльності (наприклад, у формі створення господарських структур, що забезпечуватимуть збут продукції фірми-інвестора, або завдяки перенесенню самого процесу виробництва до цільової країни — країни збуту з метою підвищення ефективності виробництва, наближення його до споживачів). Разом з тим таке поставлення питання не означає, що вивозять капітал тільки провідні ринкові країни. Так, Сполучені Штати не тільки є найбільшим експортером капіталів, а й їх найбільшим імпортером.
Ввіз капіталів більшою мірою властивий країнам, які відчувають відносний (порівняно із забезпеченістю іншими факторами виробництва) або абсолютний дефіцит капіталів. До таких країн належить Україна, як і інші держави з економікою транзитивного типу, що відчувають дефіцит нагромадження та потребу у мобілізації коштів. Оскільки в сучасному світі попит на капітали перевищує їх пропонування, залучення іноземних інвестицій є об’єктом державної, цілеспрямованої урядової політики.
Розглядаючи можливі наслідки міграції капіталів для України, слід враховувати, що переміщення виробничих потужностей та фінансово-кредитних ресурсів за кордон є характерною формою інтернаціоналізації господарського життя на сучасному етапі. Як інструмент міжнародної
[1] Девід Юм (в іншій транскрипції — Х’юм) (1711—1776) — англійський філософ, історик, економіст. Автор теорії автоматичного регулювання платіжного балансу, головний елемент конструкції якої — так званий чотиризубчатий механізм Юма — взагалі був першою динамічною моделлю не тільки в міжнародній економічній науці, а й в економічній теорії взагалі, яка ілюструвала здатність економіки як життєздатної системи до відновлення балансу.