найбільш бажаний вектор, слід враховувати роль та особливості прикордонного співробітництва на континенті.
Передусім необхідно відзначити прийняття «Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між регіональними общинами або властями» 1980 р., Додатковий протокол до конвенції 1995 та 1998 рр., а також програми ІНТЕРРЕГ, які приймалися в рамках ЄС. Приймалися й міжнародні документи на рівні субрегіонів. Такими були Угода країн Скандинавії щодо визнання компетенції місцевих органів влади в здійсненні та регулюванні прикордонного співробітництва, Конвенція Бенілюксу щодо формування правових засад прикордонного співробітництва, визначення прав та ролі місцевих владних інститутів, створення спільних органів сприяння взаємодії на регіональному рівні та інші документи. Згідно з другою програмою ІНТЕРРЕГ було визначено основні умови та характер надання країнами Євросоюзу підтримки прикордонним регіонам постсоціалістичних країн континенту, які здійснюють ринкові реформи.
Єврорегіони — це міждержавні регіональні асоціації, які включають прикордонні області країн-учасниць та розвиваються відповідно до погоджених комплексних програм соціально-економічного та культурно-гуманітарного характеру і загальноєвропейських критеріїв з метою спільного розв’язання соціально-економічних завдань.
Прикладами інституційного будівництва з метою сприяння прикордонному співробітництву є такі структури, як Асамблея європейських регіонів, Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, Асоціація європейських прикордонних регіонів, Конференція периферійних приморських регіонів.
Розвитку прикордонного та міжрегіонального співробітництва в Європі сприяє формування єдиного митного, тарифного та взагалі соціально-економічного простору.
Співробітництво України з іншими східно- та центральноєвропейськими країнами, які є прилеглими до її власної території, щодо будівництва таких інтеграційних утворень, як єврорегіони, стало важливим завданням на порядку денному. Єврорегіони, які за своєю сутністю є зонами багатостороннього міжнародного співробітництва, включаючи режим прикордонної торгівлі, підпадають під національне регулювання процесу створення та функціонування зон вільної торгівлі взагалі. Воно є додатковим фактором вирішення складних питань проведення реформи та виходу з кризи.
Зокрема, за допомогою участі в системі єврорегіонів можна досягти таких практичних та тактико-стратегічних цілей:
· надання імпульсу соціально-економічному розвитку окремих регіонів завдяки використанню широкого комплексу міжнародно-регіонального співробітництва;
· кадрова, інфраструктурна підготовка як окремих регіонів, так і країни в цілому до більш глибоких форм інтеграційної співпраці з Євросоюзом; прискорення самого процесу такої інтеграції;
· краще реалізовувати потенціал виробничої спеціалізації західних регіонів держави, які поки що значно відстають у формуванні експортної бази зовнішньоторговельного балансу України[1];
· створення кращих передумов для здійснення закордонних інвестицій, взагалі поліпшення режиму руху капіталу в субрегіональних межах;
· спільний розвиток транспортної та комунікаційної інфраструктури;
· спільне розроблення стратегії регіонального розвитку, обмін досвідом розвитку виробничої та побутової сфери;
· співробітництво в галузі туризму, спортивного виховання та рекреації;
· охорона навколишнього середовища та розв’язання широкого кола проблем екології, які хвилюють місцеве населення.
Україна є учасницею двох об’єднань типу «єврорегіон» — «Карпатський єврорегіон» або «Карпатський міст» та «Єврорегіон Буг». І такий факт не є випадковим, адже саме своїми західними регіонами держава може й повинна блокуватися із сусідами відповідно до наявних моделей проєвропейського руху та розвитку. Причому ті самі західні, а не східні області України безпосередньо лежать на шляху, який поєднує північ континенту та південь західної частини Євразії, регіон Близького Сходу.
До «Карпатського єврорегіону» входять чотири західні області України (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька), а також вісім районів Словаччини (Вранов, Кошіце,
[1] Це має особливе значення: як правило, коли немає уважного ставлення до проблем прикордонного співробітництва, віддалені від географічного центру регіони можуть перетворюватися на своєрідну соціально-економічну периферію, оскільки вони не беруть повноцінної участі в системі поділу праці та виробничої спеціалізації, будучи географічно віддаленими від інших регіонів країни. Тому участь в єврорегіонах — це нагальна потреба сучасного українського розвитку, вона пов’язана з метою виправлення такої негативної ситуації, коли регіони на Заході держави, які завжди мали сильні виробничо-торговельні контакти із західними сусідами, перетворилися на аутсайдерів у формуванні експортного потенціалу держави.