працю національних міністерств та служб з ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф.
Актуальною проблемою як для України, так і інших країн — членів ЧЕС є радикальне підвищення ефективності служб комерційного інформування. У цьому зв’язку в рамках ЧЕС створено Координаційний центр з обміну статистичними даними й економічною інформацією.
Органи влади на місцях також беруть участь у системі співробітництва, забезпечуючи стикування політичних підходів та комерційних інтересів, інтересів окремих громад. Чорноморський клуб, який об’єднує близько двох десятків причорноморських міст, є прикладом подібної взаємодії. Україна представлена у клубі найбільшою кількістю міст порівняно до інших країн. Так, членами означеного клубу є Херсон, Одеса, Іллічівськ, Південний, Миколаїв, Маріуполь та Ялта.
Кардинальну значущість у системі чорноморської інтеграції набула кооперація на комерційному рівні — між суб’єктами економічного життя, які, власне, й покликані опосередковувати проекти співробітництва. Рада ділового співробітництва, а також інші об’єднання підприємців у рамках ЧЕС репрезентують комерційну складову системи інститутів цього регіонального об’єднання.
Змістом мікроекономічної взаємодії на теренах чорноморської інтеграції є, або потенційно можуть стати:
· поширення взаємної торгівлі, що означає збільшення обсягів збуту, додатковий потенціал виробничої спеціалізації та налагодження масштабного виробництва;
· формування механізмів міжнародного кооперування, спільного виготовлення складних, наукомістких виробів;
· реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання традиційних застарілих виробництв країн-учасниць (для України — передусім металургійних, нафтопереробних підприємств);
· налагодження інформаційних банків та мереж з метою сприяння торговельному, інвестиційному співробітництву, кращому пошуку кооперантів;
· розвиток фінансових інститутів підтримки підприємств реального сектору;
· будівництво та спільна експлуатація об’єктів транспортної інфраструктури, зокрема відновлення або запровадження нових напрямів поромного сполучення (Іллічівськ-Варна, інших маршрутів між портами України та містами Болгарії, Грузії, Туреччини);
· співробітництво в агропромисловій сфері, розвиток харчової і переробної промисловості;
· спільні проекти щодо конверсії оборонної промисловості;
· розвиток сучасної системи телекомунікацій;
· налагодження ефективного механізму взаємних розрахунків, кредитів і страхування;
· співробітництво в процесах приватизації підприємств;
· розвиток малого і середнього бізнесу;
· спільні пошук і розробка паливних та сировинних родовищ;
· раціоналізація енерго- та ресурсоспоживання;
· сприяння розвитку більш екологічної моделі відтворення, спільна охорона ресурсів Чорного моря та контроль за заощадливим використанням його ресурсів.
4.5.2. Напрями співробітництва в рамках ЧЕС
у контексті геополітичних альтернатив
Багатостороннє співробітництво в регіоні Причорномор’я будується відповідно до наявних економічних потенціалів країн — учасниць ЧЕС, потреб їх розвитку, закономірностей організації спільного економічного простору.
Першим офіційним документом, який відобразив ці основні передумови торговельно-інвестиційної, коопераційної, валютно-фінансової взаємодії, стала Декларація про створення Організації Чорноморського економічного співробітництва від 25 червня 1992 р. У ній визначалися цілі ЧЕС відповідно до тодішніх уявлень та напрацювань щодо цілей та можливостей цього об’єднання. Зокрема, називалися такі сфери багатостороннього співробітництва та практичні завдання:
· транспорт і комунікації, включаючи їх інфраструктуру;
· інформатика;
· обмін економічною та комерційною інформацією, включаючи статистичні дані;
· стандартизація та сертифікація продукції;
· енергетика;
· видобуток та перероблення мінерально-сировинних ресурсів;
· туризм;
· сільське господарство та агропромислове виробництво;