· розширення ринкового простору, завдяки чому з’являться нові можливості збуту товарів (особливо металургійної, хімічної, харчової промисловості, сільського господарства) та послуг (особливо транспортних — морських перевезень та в перспективі через трубопроводи);
· створення передумов глибшої спеціалізації виробництва та підвищення його якості, конкурентоспроможності та ефективності;
· відновлення коопераційних взаємин з колишніми партнерами по РЕВ та колишніми союзними республіками, які зараз є членами ЧЕС (насамперед у машинобудуванні, легкій, хімічній, металургійній промисловості);
· створення механізму використання взаємних переваг тапільг у торгівлі в рамках спеціального міжнародного режиму, зокрема відкриття вільних економічних зон та коопераційно-інвестиційне співробітництво в рамках таких зон;
· розв’язання деяких геополітичних завдань, зокрема створення додаткових гарантій щодо можливостей користування протоками, ствердження України як активного економічного партнера багатьох держав на перетині важливих торговельних шляхів та у стратегічно важливому регіоні світу;
· краще використання можливостей співробітництва в науково-технічній сфері та на базі технологічних досягнень України;
· створення спільних виробництв з перероблення аграрної продукції, а також у рибній та рибопереробній промисловості;
· використання суднобудівних та судноремонтних потужностей України;
· розвиток засобів телекомунікаційного зв’язку, включаючи волоконно-оптичні засоби;
· валютно-фінансова взаємодія, зокрема в рамках Чорноморського банку торгівлі та розвитку;
· диференційований розвиток двосторонніх економічних відносин з окремими країнами — членами ЧЕС;
· поширення прикордонної та прибережної торгівлі;
· селективна участь у розробленні та реалізації спільних проектів ЧЕС, насамперед у таких сферах, як екологія, наука і технології, транспортна та інформаційно-комунікаційна інфраструктура, туризм, охорона здоров’я, інвестиційна діяльність, розвиток малого і середнього бізнесу тощо.
Україна, на відміну від Росії, об’єктивно має значно більшу заінтересованість в успішності інтеграційного процесу в рамках ЧЕС та в більшій конструктивній активності щодо її створення і розбудови.
Механізм Чорноморського співробітництва може бути використаний і для розвитку двосторонніх відносин з окремими країнами. Щоправда, стосовно українських відносин з іншими країнами СНД це стосується невеликою мірою, оскільки для розв’язання цього завдання є більш «органічні» інструменти.
Передусім сказане щодо двостороннього співробітництва стосується Туреччини — країни, яка контролює важливі протоки між Чорним та Середземним морями — Босфор та Дарданелли, а також торговельні канали з України на Південь. Туреччина є географічно важливим плацдармом, територією транзиту для нашої держави.
«Чорноморські» відносини з Болгарією можна розглядати в контексті післяблокових реалій, маючи на увазі можливості хоча б часткового відновлення коопераційного потенціалу, який мав місце за часів сумісного перебування в складі РЕВ. Має значення і налагодження відносин «на далеких підступах» до Євросоюзу.
Відносини із Грецією — єдиним членом ЄС з числа країн, що беруть безпосередню участь у ЧЕС, — в цьому зв’язку відіграють особливу роль.
Резюме
Становлення ЧЕС як самостійного та впливового регіонального економічного утворення є потенційно значущим для інтересів України. Попри значні розбіжності інтересів країн — учасниць ЧЕС, відмінності їх соціально-економічних, політичних систем, в умовах глобалізації, загострення конкурентної боротьби, його роль і вплив на світовий ринок можуть відіграти значну стабілізуючу роль.
Співробітництво у сфері взаємних контактів у рамках ЧЕС передбачає широке взаємне доповнення економічних потенціалів країн, мобілізацію фінансових, матеріальних і природних ресурсів, оптимізацію їх використання.
Таке співробітництво реалізується як на міждержавному, міжрегіональному, муніципальному, так і базовому рівнях кооперації, який постає своєрідним локомотивом Чорноморської ініціативи.