Таблиця 5.2
Торгівля сировинними (без енергоносіїв)
та продовольчими товарами в системі експортно-імпортних відносин України (абсолютні показники
та питома частка в експорті / імпорті)
|
1998 р. |
1999 р. |
2000 р. |
||||
|
млн дол. США |
% від |
млн дол. США |
% від |
млн дол. США |
% від |
|
|
Експорт |
||||||
|
сировинних та продовольчих товарів |
1107,1 |
8,3 |
1243,8 |
10 |
1682,3 |
13 |
|
лісу та лісопродуктів |
240,1 |
1,8 |
236,3 |
1,9 |
245,9 |
1,9 |
|
Імпорт |
||||||
|
сировинних та продовольчих товарів |
1096,6 |
6,5 |
1089,5 |
7 |
1159,0 |
7,3 |
|
лісу та лісопродуктів |
506,1 |
3 |
466,9 |
3 |
492,2 |
3,1 |
Джерело: Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік. — К.: Інтелект, 1999. — С. 107.
Резюме
На зламі тисячоліть людство зіткнулося зі складними та принципово новими для себе проблемами забезпеченості, використання та наслідками обробки ресурсів у процесі економічної діяльності. Ситуація, що склалася, є по-справжньому загрозливою. Можна навіть сказати, що вона висунула великі та принципові виклики традиційним моделям суспільно-господарської діяльності в масштабах усього світу. Як зазначав А. Печчеї, колишній президент Римського клубу, тільки якісний стрибок у всій еволюції людського мислення може допомогти усвідомити сучасні небезпеки зростання та прокласти новий курс[1].
Проблема видобутку та споживання енерго-сировинних ресурсів та її розв’язання перебуває, за великим рахунком, за межами вузької економічної логіки. Вона залежить від моделі технологічного розвитку, фактично обраної парадигми відносин «людина — навколишнє середовище». Значною мірою ця проблема пов’язана із завданням розроблення та запровадження прогресивних і виправданих з погляду природокористування технологій. Ідеться як про створення матеріально-технічних замінників деяких обмежених ресурсів, так і про використання утилізованих відходів. Це дає змогу не тільки зменшувати обсяги споживання первинних природних ресурсів, а й значно підвищувати ефективність виробництва, продуктивність праці, забезпечувати випуск товарів, що задовольнятимуть принципово нові потреби людей.
Сировинні ресурси становлять собою первинну матеріальну, природну субстанцію економічної діяльності людства (окремої країни, регіону) та є предметом міжнародного економічного співробітництва. Сировинні, як і будь-які економічні ресурси, завжди є обмеженими. Це пов’язано:
а) з технічною неможливістю нелімітованого їх залучення до процесу виробництва;
б) з екологічними межами економічного зростання, промислової діяльності, кількості споживаної енергії;
в) з фізичним вичерпуванням природних ресурсів.
Проблема використання енерго-сировинних ресурсів є однією з кардинальних для сучасного розвитку та перспектив світогосподарської системи, економіки будь-якої країни. Подібне її значення зумовлюють такі основні фактори глобального розвитку:
· усе відчутніша абсолютна обмеженість природних покладів;
· ще відчутніше, випереджаюче зменшення забезпеченості ресурсами на душу населення;
· нерівномірність забезпечення енерго-сировинними ресурсами окремих країн та регіонів;
· наявність політичних цілей окремих країн, угруповань, які можуть вдаватися до дій, що інколи суперечать інтересам інших суб’єктів міжнародного економічного життя;
[1] Печчеи А. Человеческие качества. — М., 1980. — С. 7—8.