Кліматичні зміни… Вони дедалі більшою мірою відображаються на різних характеристиках природного середовища — атмосферних опадах, температурі, стані озонового шару, рівні Світового океану, навіть геологічній активності та не обмежуються державними кордонами. Руйнівні та дедалі частіші повені, торнадо, нетипові для різних кліматичних зон погодні умови — все це призводить не лише до значних економічних збитків, а й до загибелі людей. Відтак потрібні негайні та комплексні дії, зокрема:
· активніші міжнародні зусилля щодо обмеження споживання палива, яке спричинює підвищення температури на поверхні планети, а також Світового океану, викидів вуглекислого газу, які призводять до парникового ефекту, використання фреонів, що руйнують озоновий шар, тощо;
· запровадження більш чітких та вимогливих норм національних законодавств (що також може бути предметом міжнародного контролю) щодо контролю над виробничими процесами, які здійснюють надто великий вплив на довкілля;
· надання більших повноважень міжнародним організаціям, котрі спеціалізуються на питаннях охорони навколишнього середовища, оптимізація роботи та створення нових міжнародних природоохоронних структур.
Техногенні ускладнення та катастрофи… Вони можуть мати різноманітні прояви: у вигляді подій разового характеру чи короткотермінової дії, катастроф, які мають тривалі, інколи фатальні наслідки для цілих регіонів планети, а також загального погіршення умов життя. Так сталося, що найвідоміші і найбільш трагічні та масштабні за наслідками аварії мали місце у 80-х роках ХХ ст.
Чорнобильська катастрофа, від якої померли десятки тисяч людей, а постраждали десятки мільйонів, має не тільки гуманітарний та екологічний виміри. Вона має також і економічні, міжнародно-економічні аспекти. Один із них становить допомога Україні з боку ряду країн Заходу щодо закриття ЧАЕС та введення до дії альтернативних енергетичних потужностей.
Однією з найбільш відомих катастроф, яка призвела до загибелі великої кількості людей, стала аварія на хімічному підприємстві великої міжнародної корпорації Union Carbide, розташованому у Бхопалі (Індія). У 1984 р., у ніч з 2-го на 3-тє грудня понад 40 т надзвичайно отруйного метилового газу ізоцианіду потрапило до навколишнього середовища. Тисячі людей загинули відразу, а загальна кількість жертв, ураховуючи померлих від хвороб пізніше, значно перевищила 10 000. Корпорацією було відшкодовано індійському урядові 470 млн дол., проте достатньо ефективної допомоги постраждалим так і не було надано. Разом з тим бхопальська катастрофа постала одним із приводів до міркувань не тільки про необхідність змінити ставлення до технологічно небезпечних підприємств, а й до питання про відносини між великими ТНК та урядами країн, що розвиваються, про необхідність більш жорсткого контролю та справедливішого розподілу доходів.
Іншою катастрофою 80-х років, яка спричинилася до значних екологічних наслідків, була загибель танкера компанії Exxon Valdez 24 березня 1989 р. Велика нафтова пляма не тільки заподіяла шкоди фауні та флорі океану. Від неї постраждали жителі прилеглих регіонів як унаслідок погіршення стану здоров’я, так і через втрату робочих місць, передусім у галузі рибальства.
Економічні наслідки мають і не аварійні, а цілком «заплановані» техногенні процеси та події. Характерним прикладом є погіршення стану атмосфери, яке передусім відображається на здоров’ї людини та умовах репродукції видів тварин і рослин, але має й соціально-економічні виміри. Наприклад, наявність в атмосфері забруднюючих речовин призводить до дедалі активнішої корозії, причому не тільки металів, а навіть і кам’яних споруд. Тільки останніми десятиліттями постала загроза прискореної руйнації через наявність кислотних та інших агресивних вмістів у повітрі пам’яток стародавньої культури — в Єгипті Пірамід та Сфінксу, в Італії — римського Колізею, у Греції — Парфенону, інших важливих історичних об’єктів. За даними природоохоронних організацій США, тільки в цій країні щорічні збитки усім видам споруд через забруднення атмосфери становили у 90-ті роки щонайменше 600 млн дол.
Гуманітарні, екологічні та економічні втрати від катастроф та неаварійних, але руйнівних та шкідливих технологічних процесів породжують природне прагнення подолати їхні наслідки та попередити аналогічний перебіг подій у майбутньому. Необхідно сформулювати нові вимоги до національного та міжнародного екологічного регулювання. Зокрема, слід наголосити на таких напрямах діяльності:
· міжнародне співробітництво з метою попередження та подолання наслідків катастроф, запровадження безпечніших моделей господарювання;