безпосередньо призвела до найбільшої в історії людства суто «виробничої трагедії» — загинуло 8 млн осіб під час будівництва, інакше кажучи, по одній людині на кожний метр стіни.
Коли будівництво греблі буде завершеним, за нею підніметься вода на висоту, більшу за 150 метрів. Уже починаючи з 2002 р. підлягають затопленню землі нижче за течією. Унаслідок заповнення водою великих територій під водою опиняться тисячі селищ, малих та великих міст. Доведеться переселити 2 млн осіб, для яких це означає великі особисті труднощі та страждання. У містах Фулінь, Финду, як і в багатьох інших приречених населених пунктах, на будинках, історичних пам’ятках, технічних спорудах, можна побачити відмітки, на рівень яких підніметься вода.
Китай є великою країною, але в перерахунку на одного жителя в ній не так і багато земельних угідь. Але в 2009 р., коли планується остаточно заповнити водою прилеглі території басейну Янцзи, буде затоплено 40 тис. га родючих земель. Нові ж землі, які планується освоїти, далеко не такі якісні, як ті, що будуть виведені з аграрного обігу. Відтак доведеться освоювати території, які лежать в гірших кліматичних зонах, розташовані на схилах пагорбів.
Нарешті, згідно з даними сейсмологів, великі греблі — це спусковий гачок для землетрусів. І якщо зруйнується дамба «Трьох ущелин», велика хвиля може стати причиною загибелі мільйонів людей.
Буде завдано практично безпрецедентного удару по культурній спадщині, яка належить не тільки сучасній КНР: затопленню підлягають залишки 1200 стародавніх селищ, артефакти унікальної культури Ба.
У географічному районі Янцзи загинуть храми, пам’ятки архітектури відразу кількох епох. Унікальні культурні об’єкти опиняться на глибині в кілька десятків метрів і назавжди будуть втраченими для людства. Певні кошти на збереження культури буде виділено, але, по-перше, їх вочевидь недостатньо (у країнах Заходу в таких випадках вартість культуро- та екозберігаючих програм дорівнює 3—5 % загальної вартості будівництва), а по-друге, навіть виділені кошти не втілюються в конкретні роботи через бюрократичні зволікання. Принаймні нічого схожого на ті масштабні роботи, які проводилися в Єгипті при будівництві Асуанської греблі, не очікується.
У Китаї, де в результаті реформ люди отримали нові свободи, мега-проект було піддано критиці, передусім з боку учених — археологів, істориків. Але вочевидь позиції головного архітектора проекту, який заявляв, що розглядає його реалізацію як битву в загальній боротьбі з природою, а також інших прибічників будівництва є на сьогодні сильнішими.
У конфлікті часів: майбутнє проти минулого та сучасного вочевидь перемагає майбутнє. Але чи потрібна така перемога? Адже ціна прогресу інколи ставить під сумнів доцільність того, що називають прогресом…
5.3.2. Екологічні пріоритети розвитку
сучасної відкритої економіки України
Міжнародноекономічна opієнтaція діяльнocті української дepжaви у cфepі eкoлoгічної і тexнoгeнної бeзпeки пoвиннa визнaчaтиcя цілями збepeжeння пpиpoднoгo пoтeнціaлy кpаїни, йoгo oздopoвлeння тa cтвopeння кpaщиx yмoв життя нaceлeння.
Те, що в економіко-технологічного поступу є і зворотний бік, Україна, чия модель міжнародної спеціалізації за наслідками свого функціонування не відповідає сучасним вимогам розвитку, можливо, відчула гостріше за переважну більшість інших країн. Отруєння водоймищ, забруднення атмосферного повітря, територій, деградація земельних угідь — усе це об’єктивні супутні явища, характеристики загального стану відкритої економіки нашої країни.
Крім того, Україна має, як правило, застаріле виробництво, що є інертним стосовно впровадження інновацій, які можуть сприяти поліпшенню ситуації в природоохоронній сфері. Нарешті, незадовільні умови участі національного господарства в системі міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці самі по собі відтворюють несприятливу ситуацію: дефіцит торговельного балансу та ускладнення при загальному фінансово-речовинному балансуванні відкритої економіки унеможливлюють проведення масштабних зусиль у рамках екологічних програм.
Така обтяжена екологічними проблемами загальна соціально-економічна ситуація дісталася Україні в спадщину від Союзу РСР, в якому пріоритетом розвитку були виражено еконебезпечні чорна металургія, енергетика та сировинно-видобувні галузі. І навіть у цих пріоритетних галузях структурно деформованої економіки промислове обладнання є переважно технологічно застарілим, фізично та морально зношеним, яке не може працювати в екологічно прийнятному режимі.
Втім, було б неправильно скаржитися лише на несприятливі умови економіко-екологічного «правонаступництва»: стан реального сектору протягом початкового періоду незалежності не тільки не поліпшився, а й значно погіршився.
Своєрідним віддзеркаленням сьогоденного експортного профілю держави, в якому домінуючі позиції посідають енерго- та матеріаломістка продукція металургії, є катастрофічний стан довкілля в регіонах Донбасу та Кривбасу. Україна взагалі «лідирує» серед країн СНД за показником забруднення повітря, викидаючи в нього 4—5 млн т шкідливих речовин щорічно, причому на дві третини цей показник забезпечує саме