Особливу увагу дивідендній політиці приділяють публічні акціонерні товариства.

Їх менеджери мають не лише дбати про раціональний розподіл прибутку на споживання та накопичення, але й враховувати реакцію фондового ринку на збільшення чи зменшення дивідендних виплат. Інформація про дивідендну політику акціонерних товариств ретельно досліджується учасниками фондового ринку та зацікавленими особами.

Для забезпечення інвестиційної привабливості фірми важливе значення має пропорція розподілу фонду спо­живання на виплату дивідендів та формування інших фондів. Разом з тим, збільшення рівня та розміру дивідендних виплат сприяє, як правило, підвищенню ринко­вої вартості акцій, але обмежує інвестиційні можливості фірми. Отже, формування оптимальних пропорцій між капіталізованим та спожитим прибутком є основним за­вданням політики розподілу прибутку, яке реалізується шляхом розробки моделі дивідендної політики.

1.2. Розвиток теорій дивідендної політики

Формуванню оптимальної дивідендної політики в країнах із розвиненою ринковою економікою присвячені численні теоретичні дослідження. Найбільш поширеними теоріями, пов’язаними з механізмом формування дивідендної політики, є наступні [29, с. 198]:

- напрям преференції інвестора (власника):

• модель Міллера–Модільяні (Dividend Irrelevance Theory);

• модель синиці в руках (Bird-in-the-Hand Theory);

• модель податкових переваг (Tax Preference Theory);

- напрям корпоративного біхевіоризму:

• сигнальна модель;