підприємництва залишається важливою ланки побудови ринкової господарської системи, яка базується на недержавних формах суспільної відповідальності.
Згідно з Принципами корпоративного управління [5], затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 11.12.2003 р., кожне акціонерне товариство повинно мати прозору дивідендну політику, спрямовану на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток товариства. Право на отримання дивідендів є переважним корпоративним правом акціонерів, метою яких є отримання регулярних грошових доходів.
Проте слід варто враховувати, що власники прибуткового акціонерного товариства можуть одержати дохід на вкладений у акціонерне товариство капітал як безпосередньо у формі виплати дивідендів за результатами роботи за період часу, так і у формі майбутніх доходів, отриманих від зростання вартості активів акціонерного товариства (або майбутньої вартості акцій), тобто від капіталізації прибутку, що для власників більш ризиковано, ніж швидке одержання дивідендів [70, с. 34].
Згідно ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» [3], дивіденд – це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
Класифікацію дивідендів наведено на рис. 1.1.
Порядок формування грошового фонду для виплати дивідендів і розподілу його між власниками диктується організаційною формою господарського товариства і є найбільш складним для акціонерних товариств.
Усі питання, пов'язані з виплатою акціонерним товариством дивідендів, регулюються його дивідендною політикою.
Формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів є одним з важливих завдань фінансового менеджменту.
Розподіл чистого прибутку акціонерного товариства на фонди споживання розвитку є стрижнем фінансової політики акціонерного товариства