Оптимiзацiя дивiдендної полiтики – це оптимiзацiя спiввiдношення мiж прибутком, що виплачується у виглядi дивiдендiв, i прибутком, який реiнвестується з метою максимiзацiї доходiв власників [12, с. 57]. 

Оптимальна дивiдендна полiтика – це така полiтика, яка максимiзує цiну акцiй пiдприємства.

Знаходження цього оптимуму є винятково важким завданням, тому що неможливо створити iдеальну універсальну модель дивiдендної полiтики. Але можна видiлити основнi рекомендації, якi враховують при виробленнi такої полiтики, пов'язані з тим, що підприємство повинно враховувати: заборгованiсть за ранiше випущенi облiгацiї; виплату дивiдендiв за привiлейованими акцiями, тому що вона здiйснюється до виплати за звичайними акцiями; достатнiсть грошових коштiв пiдприємства для виплати дивiдендiв; норми податкового законодавства.

Приймаючи рiшення в галузi дивiдендної полiтики, слiд ураховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрiв фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства: величину самофiнансування, структуру капiталу, цiну залучення фiнансових ресурсiв, ринковий курс корпоративних прав, лiквiднiсть та ряд iнших. Найбiльш чiтко вираженим є зв'язок мiж дивiдендною полiтикою та самофiнансуванням пiдприємства: чим бiльше прибутку виплачується у виглядi дивiдендiв, тим менше коштiв залишається у пiдприємства для здiйснення реiнвестицiй.

Якщо ж приймається рiшення про тезаврацiю прибутку, то збiльшується величина власного капiталу, а отже, змiнюється загальна структура капiталу пiдприємства, що за певних обставин впливає на його вартiсть. Стабiльний рiвень дивiдендних виплат може сигналiзувати про те, що вкладений iнвесторами в пiдприємство капiтал працює ефективно. Отже, за iнших рiвних умов дивiденднi виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав.

З iншого боку, вiдсутнiсть дивiдендiв або їх рiзке коливання свiдчить про нестабiльнiсть i ризиковiсть пiдприємства-емiтента корпоративних прав. Як