1. Встановлення частки чистого прибутку, яку акціонерне товариство може спрямувати на виплату дивідендів без істотного скорочення інвестиційних програм.

Перший крок пов'язаний з оцінкою можливостей акціонерного товариства стосовно здійснення дивідендних виплат, що передбачає аналіз обсягів чистого прибутку, пріоритетних напрямків його використання та факторів, що впливають на розподіл чистого прибутку акціонерного товариства. Рівень чистого прибутку не завжди свідчить про можливості здійснення дивідендних виплат. Акціонерне товариство може мати великий прибуток та характеризуватися економічним зростанням, одночасно нарощуючи кредиторську заборгованість.

Тому фінансовим менеджерам насамперед необхідно звернути увагу на такі аспекти фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства: зміна дебіторської і кредиторської заборгованості за звітний період; зміна вексельної заборгованості за звітний період; зміна інших видів заборгованості (наприклад перед постачальниками давальницької сировини, якщо така має місце, облік якої ведеться на позабалансових рахунках).

На основі проведеного аналізу відбувається встановлення допустимих меж частки чистого прибутку, яку акціонерне товариство може спрямувати на виплату дивідендів з врахуванням інвестування необхідних коштів у основну діяльність товариства на прибуткові інвестиційні проекти.

2. Визначення на основі можливостей альтернативного використання акціонерного капіталу меж ставки дивідендів, що задовольнить інтереси акціонерів (межі «дивідендного коридору») в рамках розвитку акціонерного товариства.

При визначенні частки чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів компанії, необхідно забезпечити гнучку політику – для запобігання девальвації вкладеного капіталу і забезпечення щорічного стабільного доходу компанії. З позиції фінансового директора, підхід до цього питання повинен бути таким: акціонери вклали кошти у діяльність компанії з метою отримання