Дана концепція нерідко зв'язується з проблемами економічного зростання, при цьому нерідко вказується, що незбалансоване і розрізнене зростання економіки приводить до гострих проблем світового розвитку. Основний вихід – в органічному зростанні світового господарства, у вирішенні проблем взаємозалежності підсистем і країн з різними рівнями соціально-економічного розвитку. Це припускає створення глобальної системи управління виробничими ресурсами.
Трактування органічного зростання змінило колишню концепцію розвитку – як переходу від традиційного виробництва до сучасного і зростання в межах індустріального суспільства на якісно інший розвиток – як системна взаємодія. Цей напрям вказує на необхідність довготривалої структурної перебудови західних країн, скорочення розриву між високорозвиненими і слаборозвиненими країнами.
1.2. Основні ознаки розвинених країн
Промислово розвинені країни Заходу мають багато спільного в своєму історичному розвитку.
1. У суспільно-економічному плані розвиток їх господарства базується на капіталістичному способі виробництва, тобто на певній єдності і взаємодії продуктивних сил (чинників виробництва) і виробничих відносин, які визначаються власністю на засоби виробництва. В даному випадку в основі виділення підсистеми лежать відносини власності і пов'язані з ними форми розподілу проведеного продукту, його обміну і споживання. При цьому всередині даної підсистеми уживаються різні утворення, що відрізняються за структурою, часовому чиннику і характеру перетворень.
Розвиток капіталістичних відносин пов'язаний з товарним виробництвом, коли товари і послуги виробляються для обміну. Товарні відносини розповсюджуються і на робочу силу. Відносини між робочою силою і капіталістами формально виступають як відносини між рівноправними товаровласниками – покупцями і продавцями.
Для докапіталістичних відносин було типове безпосереднє, позаекономічне примушення до праці. Раб, кріпак були позбавлені особистої свободи і належали своєму господарю-рабовласнику, феодалу.