Окремим проявом розглянутої моделі економічного розвитку виступає ієрархічний корпоративізм, що характеризується регулюванням використання чинників виробництва в Японії, в Південній Кореї. Він також відрізняється активною участю держави в забезпеченні ділової активності в країні при його невисокій частці в підприємницькому секторі. Існують тісні зв'язки між урядом, банками і основними корпораціями. Міжфірмове володіння акціями дозволяє виходити з довгострокових інтересів, частково знижуючи короткострокову прибутковість капіталу.

Одна з особливостей ринку праці – одночасне укладення угод у всіх галузях на внутрішньофірмовому рівні. До третини компенсацій за працю може поступати у формі доплат звичайно двічі на рік. Їх розмір залежить від загальних виробничо-фінансових результатів діяльності компанії. Ринок праці достатньо оперативно реагує на зміни цін і господарської обстановки. Його організація стимулює підвищення продуктивності праці і розширення внутрішнього попиту. Ієрархічна модель близька попередньої за перекваліфікацією робочої сили. Постійно докладаються зусилля з підвищення кваліфікації шляхом безперервної професійної підготовки.

2.3. Соціально-ринкова модель

Мабуть, ближче до корпоративістських, ніж до ліберальних моделей господарського розвитку, стоїть соціально-ринкова система управління у Німеччині. Вона передбачає постійну підтримку тих, хто зазнає соціальні труднощі в нерегульованому капіталізмі. Це молодь, фермери, малозабезпечені сім'ї, а також дрібні і середні фірми, які не можуть протистояти натиску великих компаній і ТНК. У соціально орієнтованому господарстві поєднується велика економічна активність держави з широкими зобов'язаннями в забезпеченні добробуту. Дана система в значній мірі спирається на негласний консенсус суспільних і політичних сил, тісну взаємодію банків і інших компаній.