Суттєво зросла роль Японії на світових фінансових ринках. На початку 90-х рр. країна стала лідером серед держав-кредиторів. Її частка на світовому ринку капіталу зросла до 53%. Японські банки утримують більше ніж половину місць у першій десятці банків світу.
Надзвичайно активними суб'єктами світової зовнішньоекономічної діяльності є також японські ТНК. У середині 90-х рр. серед 20 найбільших корпорацій світу нараховувалося 10 японських. Найміцніші позиції вони займають у автомобілебудуванні, робототехніці, електроніці та електротехніці тощо.
У географічному спрямуванні японський експорт орієнтований на США, куди надходить майже третина усіх експортних поставок країни. Дефіцит США у торгівлі з Японією у 90-ті роки дорівнював сумі 50-60 млрд. дол. на рік [33].
За останнє десятиліття помітно зросло значення країн Південно-Східної Азії та Китаю для японського експорту. Частка експорту цих держав становить більше ніж 40% всього обсягу експорту Японії.
Частка Західної Європи у зовнішньоторговельному обороті Японії становить приблизно 19%.
Загалом залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35% всього обсягу внутрішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Водночас у японському імпорті поступово зростає частка обробної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, удвічі більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.
Взагалі ж для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно більше, ніж для будь-якої іншої промислове розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81-й товарній групі. Однак реально ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай складною справою. Винятком є імпорт новітньої науково-технічної продукції, в якій зацікавлена країна.