Також, знаки поділяються на групи за подачею змісту: предметно-конкретні: спрощені графічні зображення об'єктів; асоціативні: зображення, що викликають асоціацію з будь-яким об'єктом, явищем, процесом; умовно-образні: умовні зображення, зрозумілі логічно; абстрактні: довільно позначають об'єкт, явище, процес; знаки, що включають вербальні елементи.

Важливою графічною якістю систем візуальної комунікації є також лаконічність їхньої форми. Вона досягається спрощенням контурів знаків, зниженням детальності, виключенням зайвих елементів, використанням силуетних зображень замість контурних.

Також, існують принципи засобу зображення знаків: піктографічні зображення повинні схематично відтворювати мінімум характерних ознак об'єктів (насамперед «конструктивні точки»); основна класифікаційна ознака об'єкта повинна кодуватися контуром, що має подвійну товщину обведення, і представляти собою замкнуту фігуру; ступінь стилізації піктографічних зображень не повинна заважати однозначному та безпомилковому їх прочитанню та розумінню; силуетні зображення знака мають перевагу над контурним; при проектуванні знаків бажано використовувати два графічних елемента, об'єднаних функціональним зв'язком; площа графічних зображень повинна складати 35-40% від усієї площі знака; симетрично розміщені два однакових зображення сприймаються швидше і з меншою кількістю помилок, ніж асиметричні; при розміщенні піктографічного зображення в полі знака слід враховувати вплив категоріальних (смислових) ознак; графічне зображення знака може включати не тільки основні, але й додаткові специфічні ознаки, однак додаткові деталі не повинні спотворювати основний символ і перевантажувати зображення; припускається використання тексту в зображенні знаку, але воно небажане, основну ідею повинен визначати символ, роль написів − підлегла, уточнююча.

Розглянувши основні методи та принципи розробки знаків візуальної комунікації, ми визначились з основними елементами знаків якими стали такі геометричні фігури, як: коло