Мережеві моделі

Моделлю в даному випаду будемо називати певний набір стандартних протоколів, що дозволяють програмному та апаратному забезпеченню різних виробників нормально взаємодіяти[К6].

Модель OSI

В 1978 році International Standards Organization (ISO) випустила набір специфікацій, описуючих архітектуру мережі з неоднорідними пристроями. Документ відносився до відкритих систем, щоб всі вони могли використовувати однакові протоколи та стандарти обміну інформацією.

В 1984 році ISO випустила нову версію своєї моделі, названу еталонною моделлю відкритих систем (Open System Interconnection reference model, OSI). Дана версія стала міжнародним стандартом.

Ця модель – широко розповсюджений метод опису мережевих засобів. Являючись багаторівневою системою вона відображає взаємодію програмного та апаратного забезпечення при встановленні каналу зв’язку, а також допомагає вирішити різні проблеми.

В моделі OSI мережеві функції розподілені між сімома рівнями. Кожному рівню відповідають різні мережеві операції, обладнання та протоколи.

Кожен рівень надає виконує декілька послуг (тобто виконує декілька операцій), що готують дані для доставки по мережі на інший комп’ютер. Рівні відділяються один від одного границями – інтерфейсами. Всі запити від одного рівня до другого передаються через інтерфейс. Кожен рівень використовує послуги нижчого рівня. Завдання кожного рівня  ­­­­- надання послуг вищестоящому рівневі, «маскуючи » деталі виконання цих послуг