ий Ерос постійно перебувають в русі небесних тіл і відповідно – в порах року, визначаючи всі явища, що відбуваються в природі. (Symp. 188a-b).

Окрім цього, Еріксімах не забуває також про таке мистецтво, як віщування. Це мистецтво передбачення долі, яке плекає Ероса небесного в людських душах, а головне – викликає порозуміння між богами та людьми. Віщування дає можливість належно оберігати людські любовні поривання. І через поклоніння мирному Еросові та за допомогою почестей йому створюється взаємна приязнь між смертними та безсмертними – між людьми та богами. (Symp. 188b-d).

На перший погляд наївна промова Еріксімаха, побудована перш за все з огляду на практику медицини, посідає досить  важливе місце серед інших. Адже саме Еріксімах висловлює важливу думку, яка згодом буде фундаментальною в промові Сократа. Саме він стверджує, що Ерос – це поєднання та гармонія між протилежностями. Єдине, що варто пам’ятати – це той факт, що промова Еріксімаха позбавлена конструктивних пояснень та визначень самої природи гармонії між протилежностями. Його промова наскрізь натуралістична і тому їй бракує конструктивної теоретичної основи. Тим промова Еріксімаха і відрізняється від Сократівської – адже остання буде виходити далеко за межі натуралістичної позиції, вона буде суто метанатуралістичною.

Слабке місце Еріксімахової промови полягає також в його невдалому апелюванні до гераклітівського вчення, майже до його повного деформування. Адже приймаючи ідею Геракліта про згоду протилежностей, він її фактично заперечує, намагаючись пристосувати до власного бачення двох Еросів. В своєму 51-ому фрагменті Геракліт пише: «Вони не розуміють, як вороже перебуває в погоджені із собою: як гармонія лука і ліри» (фр.51). Тобто Геракліт каже про боротьбу протилежних сил, яка призводить врешті-решт до гармонії речей та творить досконалу єдність, яка лежить в основі кос