Проте щодо першого етапу пошуку, який є «пошуком прекрасних тіл» варто зазначити окремо важливий момент. Адже тут не мається на увазі пошук сексуальних насолод або звичайної естетичної прив’язаності. Це є більше – це пошук в тілі прекрасного як такого, в своїй первинній формі, але заключній в людське тіло. І тому праведні закохані вбачають спорідненість у красі одного тіла та іншого, і тому люблять всі прекрасні тіла, адже краса, що їх вабить, всюди одна й та сама.
Але згодом, цей закоханий розуміє, що краса душі має більшу вартість, ніж краса тіла (Symp. 210b). Тому «коли стрінеться йому якийсь чоловік достойний душею, хай і прив'ялий цвітом, він радітиме, і любитиме, і турбуватиметься про нього і знайде такі слова, які роблять юнаків кращими» (Symp. 210b-c). Адже Платон вустами Сократа стверджує, що людина – це перш за все її душа, тому істинна краса людини полягає саме в красі її душі, але аж ніяк не тіла. Тому праведний закоханий усвідомлює, що краса тіла гідна лише побіжної уваги (Symp. 210с). Натомість краса людських вчинків є джерелом чесноти. А краса звичаїв пов'язана з чеснотою, яку Діотима вважає найбільшою і найпрекраснішою, бо вона полягає в розумному вмінні керувати державою і домом. Таку чесноту називаємо справедливістю і розсудливістю (Symp. 209а).
Від прекрасних діл та звичаїв правдивий закоханий робить наступний крок - пізнання краси в науках. На цьому етапі закоханий споглядає безмежне море краси і розумом оцінюючи прекрасні й величні думки, він щедро породжує філософські помисли (Symp. 210d).
Але найвищим етапом кохання є сама ідея прекрасного (Symp. 210е-212а), природно пов'язана з ідеєю блага: у певному розумінні ідею прекрасного можна навіть вважати найвищим виявом блага. Тому ідея краси має перевагу навіть над ідеєю блага.