[1; 13].

Якщо на підприємстві створено первинну профспілкову організацію, членом якої є працівник, який підлягає вивільненню, такого працівника можна звільнити за пунктом 1 статті 40 КЗпП лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового комітету), а якщо профспілковий комітет не обрано, то за попередньою згодою профспілкового представника (голови, профгрупорга, іншого керівника профспілкової організації) (ч. 1 ст. 43 КЗпП). Щоб отримати таку згоду, роботодавець має подати виборному органові первинної профспілкової організації (далі — профкому), членом якої є працівник, обґрунтоване письмове подання за підписом керівника підприємства (посадової особи, яка має повноваження на прийняття та звільнення працівників).

Подання роботодавця має бути розглянуте у п’ятнадцятиденний строк у присутності працівника, на якого воно внесене. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, зокрема адвокат. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання (частина третя ст. 43 КЗпП) у межах строку, визначеного частиною другою статті 43. У разі якщо працівник (його представник) без поважних причин повторно не з’явився, подання можна розглянути без нього [1].

Якщо ж профком не обирається, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно зі статутом. Профком повідомляє власника або уповноважений ним орган про ухвалене рішення письмово в триденний строк після його прийняття. До повідомлення профкому може додаватися копія протоколу засідання або витяг із нього.