максимально стимулювали збільшення обсягу продаж, товарів та послуг, підвищення рівня техніки, освіти і професійної підготовки, удосконалення організації виробництва і праці.

Організації заробітної плати властиві певні принципи.

1.   Оплата праці найманого працівника залежно від його особистого трудового вкладу, кількості і якості витраченої праці. При цьому необхідно враховувати результати господарської діяльності підприємства і його фінансові можливості. Кількість праці вимірюється тривалістю робочого часу в годинах, днях або обсягом затрат праці в одиницю часу. Обсяг затрат праці виражається кількістю виробленої продукції або виконаних робіт певної якості. Якість праці виражає ступінь складності самої праці, яка визначається певним рівнем кваліфікації, умовами праці, її значенням в економіці.

2.   Надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру. Величина заробітної плати за фактично виконану норму праці (роботу) не повинна обмежуватися, водночас вона не може бути нижчою від установленої державою мінімальної заробітної плати.

3.Співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-
кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт і умов
праці, її престижності. Складніша, кваліфікованіша праця оплачується вище
за просту, малокваліфіковану, оскільки робітник вищої кваліфікації за
однакових затрат праці порівняно з менш кваліфікованим робітником
створює більшу кількість матеріальних цінностей і може виконувати
складніші роботи. Це сприяє не тільки зростанню продуктивності праці, а й
заінтересованості працівників у підвищенні кваліфікації. Існує також
диференціація оплати праці залежно від умов праці, важкості, шкідливості
або небезпеки для здоров'я людини. Вища оплата тяжкої праці порівняно з
легкою, а також праці в умовах виробництва, які відрізняються від
нормальних, забезпечує матеріальну компенсацію підвищених затрат праці і