новий механізм встановлення ставки оплати праці, наблизити її до вартості робочої сили.

Про недоліки сучасної системи організації заробітної плати і матеріального стимулювання праці пише в своїй статті кандидат соціологічних наук, доцент Н.Білова. На її думку організація заробітної плати має такі недоліки, які зводять нанівець її стимулююче призначення щодо забезпечення темпів зростання національної економіки, з них такі, як: неринковий принцип організації заробітної плати; низька стимулююча роль тарифної заробітної плати; низький рівень заробітної плати і, як результат, низька купівельна спроможність працівників; втрата економічного змісту гарантованої державної мінімальної заробітної плати та всіх її функцій; значні розбіжності у розмірах заробітної плати працівників за рівнем кваліфікації, професій та спеціальності у державному і недержавному секторах економіки.

Наслідками цих недоліків є посилення експлуатації найманої праці і суттєве загострення соціальної напруженості в суспільстві, низький рівень заробітної плати призводить до непродуктивності зайнятості населення,

З вищенаведених матеріалів, авторами яких є О.Чубко, Л.Церетелі, О.Ромашко, стає явним, що основним завданням реформування заробітної плати і трудових доходів має бути створення таких економічних умов, за яких кожен, хто має бажання і здібності до праці, міг би отримувати належне за свою працю, ті хто не може - отримував би від держави адресну допомогу.

Проблеми невиплати заробітної плати торкається доктор економічних наук, професор К.Скрипкіна. Він вважає, що заробітна плата помилково вважається основним інформаційним чинником. Заробітна плата фактично не виконує жодної із свої основних функцій - відтворювальної, стимулюючої і регулюючої. Це зумовлено штучним обмеженням урядом рівня оплати праці, невиплатами заробітної плати, відсутністю зв'язку між кількістю і якістю праці її оплатою. Для реформування політики заробітної плати необхідно створити   відповідну   правову   базу,   впорядкувати   заробітну   плату   в