Мета сімейного виховання полягає у забезпеченні високого рівня освіченості й виховання громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки і культури, врахування національно – територіальних особливостей України здійснювати соціально-економічний розвиток і господарювання в республіці, утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури й демократичних взаємовідносин людей, відстоювати і захищати права, гідність і честь своєї Вітчизни.
Основні завдання сімейного виховання полягають у наступному [23]:
1) виховувати фізично й морально здорову дитину, забезпечувати необхідні соціальні умови для повної реалізації можливості розвитку дитини;
2) створити атмосферу емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань, її самореалізації;
3) засвоювати моральні цінності, ідеали, культурні традиції, етичні норми взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховувати культуру поведінки, правдивості, справедливості, гідності, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабких і людей похилого віку;
4) залучати дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів’їв, приказок, дум, лічилок тощо; виховувати повагу до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;
5) включати дитину в спільну з дорослими діяльність, розвивати працелюбність, творчу особистість, спрямовувати її зусилля на турботу про навколишнє середовище, виховувати дітей цивілізованими господарями та підготувати їх до життя в умовах ринкових відносин;
6) формувати естетичні смаки і почуття, уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті, поважати прекрасне у вчинках людей; забезпечувати умови для їхньої творчої практичної діяльності;
7) забезпечувати духовну єдність поколінь, зберігати сімейні традиції та реліквії, вивчати родовід, залучувати дітей до народних традицій, звичаїв, ритуалів, виховувати в них національну свідомість і самосвідомість.
Сімейне виховання повинно ґрунтуватися на таких принципах [29]: