-  врахування вікових особливостей дітей, їхніх індивідуальних психофізіологічних особливостей;

-  пояснення сенсу вимог, особливо при забороні певних дій;

-  дотримання єдності і послідовності у пред’явленні вимог з боку всіх членів сім’ї;

-  використання різноманітних прийомів вимоги;

-  висловлення вимоги тактовно, у спокійному тоні.

Виховний вплив вправ ґрунтується на повторенні дій чи вчинків. Постійні вправи у сполученні з вимогою, контролем батьків можуть сприяти формуванню у дітей позитивних звичок.

Вплив прикладу у сімейному вихованні базується на здатності дітей до наслідування. Діти ще не мають достатніх знань, у них обмежений життєвий досвід, але вони надзвичайно уважно придивляються до оточуючих людей і переймають їхню поведінку.

Умовами ефективного використання прикладу науковці називають:

-         відповідність прикладу поставленому завданню;

-         щоденний позитивний приклад дорослих;

-         підкріплення особистого прикладу іншими методами виховання.

На ролі прикладу в сімейному вихованні акцентував А.С. Макаренко, він писав: «Ваша власна поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, виховує дитину кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома… якщо вдома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради і методи вам не допоможуть» [15].

Наслідування не є сліпим копіюванням: воно формує в дітей дії нового типу, які в загальних рисах збігаються з ідеалом, але містять й оригінальні знахідки. Шляхом наслідування у дитини формуються соціально-моральні цілі поведінки, духовні потреби та мотиви, способи діяльності. Характер наслідування