2.2. Взаємодія сім’ї та школи у формуванні особистості

Виховання дитини у школі та сім’ї повинно відбуватися у тісній єдності, оскільки педагоги та батьки виховують одних і тих же дітей та мають спільні цілі та завдання виховання. Їхнє співпраця забезпечить можливість кращого пізнання дитини, взаємодопомоги в розумінні її індивідуальних особливостей, творчих здібностей, у подоланні негативних вчинків, формуванні ціннісних життєвих орієнтацій.

В. Оржеховська, В. Кириченко, Г. Ковганич переконані, що виховання дітей у школі і сім’ї – це нероздільний процес, який зорієнтований на спільні зусилля та співпрацю навчального закладу і сім’ї у вихованні школярів. Стосунки співпраці передбачають рівність сторін, взаємну доброзичливість і повагу [20, с. 16].

На сучасному етапі відносини між вчителями та батьками часто напружені та складні, посилилися взаємні претензії, звинувачення. З боку батьків спостерігається підвищена вимогливість до вчителів, школи, в свою чергу, вчителі стурбовані педагогічною пасивністю багатьох сімей, відсутністю допомоги у вирішенні навчально-виховних проблем, неадекватністю вимог з боку батьків.

Сумні реалії сьогодення – неблагополучні родини, дистантні сім’ї заробітчан, неповні сім’ї. У цих родинах діти у більшості випадків страждають від недостатності батьківської уваги.

У сучасних умовах на засвоєння дітьми моральних, трудових, естетичних та інших норм суттєво впливають телебачення та Інтернет, які не спонукають ні до позитивних, ні до негативних дій, а ставлять перед непростим вибором різних телепередач, сайтів в Інтернеті. Зробити правильний вибір дітям повинні допомогти батьки, педагоги. Проте часто внаслідок недостатності часу на спілкування або неуважності до власних дітей, завантаженості на роботі з боку батьків та вчителів, такої допомоги діти не отримують.