Ситуація, яка на сьогодні спостерігається в Україні, ставить під загрозу якість підготовки кадрів. Так, середньосписковий працівник сфери матеріального виробництва має надзвичайно тривалий термін перепідготовки чи підвищення кваліфікації (у середньому 13-15 років), тоді як у розвинених країнах – 3-5 років. Вся система освіти України готує лише приблизно 3% фахівців постіндустріальних спеціальностей. У той же час у розвинених країнах на професії, де є перевага інтелектуальної праці, припадає основний приріст зайнятості: 85% – у США, 89% – у Великій Британії, 90% – у Японії. (Рис.2.1) [23 c.35].
Рис.2.1. Приріст зайнятості під впливом інтелектуальної праці [23 c.53]
При цьому необхідно враховувати певну «відірваність» вітчизняної базової освіти від практичних реалій виробничої діяльності через роздержавлення, загальнонаціональні фінансові проблеми, падіння обсягу виробництва, значного обсягу тіньової економіки та низької мотивації професійної педагогічної діяльності. Дана обставина ускладнюється ще й тим, що 20-40% молоді, яка навчається у вищих навчальних закладах, неспроможна, не бажає або не опановує (внаслідок певних причин) навчальний матеріал, що обмежує фактологічну та методологічну базу людського капіталу й перешкоджає розкриттю у майбутньому людського потенціалу.