бухгалтерськими підрозділами й банківськими установами). Фактично оплата товару відбувається до моменту його переходу у користування споживачем.
Авансовий платіж — це оплата імпортером за контрактними зобов’язаннями до моменту передання йому товаророзпорядчих документів і самого товару. Авансовий платіж може відігравати позитивну роль в організації поставок, оскільки він фактично є кредитуванням експортера й забезпечує його необхідними фінансовими, обіговими коштами, а також матеріальними ресурсами (якщо він здійснюється не в грошовій, а в товарній формі). Крім того, для експортера він є гарантією від збитків у ситуації, коли покупець відмовляється від обумовленої раніше продукції.
Отже, закладені в природу даної форми платежу переваги продавця зумовлюють для покупця необхідність фіксувати в контракті відповідні зворотні гарантії (передусім з боку уповноважених банків) щодо повернення авансових платежів і можливої виплати компенсацій.
Платіж у кредит передбачає первісну поставку товарів фірмою-експортером відповідно до тих або інших комерційних інтересів із наступним виконанням фінансових зобов’язань фірмою-імпортером. Відтак ця форма платежу називається також товарним, фірмовим або комерційним кредитом. Відповідно до терміну реалізації фінансових зобов’язань імпортера після отримання такого кредиту (здійснення реальних поставок) ця форма розрахунків може вважатися короткотерміновою (термін до 1 року), середньотерміновою (від одного до п’яти років) та довготерміновою (понад п’ять років).
Ця форма розрахунків поширилася через загострення конкуренції між фірмами-виробниками обладнання з метою стимулювання покупця-замовника щодо здійснення відповідних закупівель, а також з урахуванням ситуацій, за яких проведення виплат покупцем може бути ускладненим або навіть неможливим до початку роботи куплених об’єктів, проведення одного або кількох технологічних циклів.
Оскільки ця форма відносин з приводу розрахунків є особливо тривалою та масштабною, вона потребує ретельної оцінки платоспроможності покупця (як правило, вважається, що надання кредитів, розмір яких перевищує 10 % від статутного капіталу замовника, є занадто ризикованим), жорстких гарантій і, в організаційному плані — залучення банківських інститутів.
Засоби платежів — це платіжні інструменти, гроші, які опосередковуються конкретними валютами.
Установлюючи ціни товару, обов’язково слід указати на грошові одиниці, в яких вона обчислюється. Таку функцію можуть виконувати гроші (валюта) країни-експортера, країни-імпортера, іншої країни (передусім долар США, євро, а також японська єна та інші вільно конвертовані валюти) або розрахункова композитна одиниця (наприклад, СДР). Разом з тим валюта, в якій оцінено в контракті товар, і валюта (валюти), в якій (яких) здійснюються виплати, можуть не збігатися (або збігатися частково). У зв’язку з цим виділяються поняття «валюта контракту» та «валюта платежу».
Валюта контракту — це валюта, в якій установлюється ціна товару в міжнародному контракті.
Валюта платежу — це валюта, в якій, за згодою контрагентів, здійснюється фактична оплата товару.
Але, як відомо, валютні курси можуть коливатися, а відтак і номіналам цін можуть відповідати різні реальні вартісні величини, що може означати (за умов відкритої валютної позиції) виграш для однієї сторони контракту та програш — для іншої. Для того щоб запобігти валютним ризикам, застосовуються валютні застереження, які фіксують курс однієї валюти стосовно іншої. Це відбувається як за ситуації, коли валюта контракту не збігається з валютою платежу, так і при укладенні та імплементації моновалютних контрактів.
Форми розрахунківрізняться за характером передання грошових засобів покупцем продавцеві.
Банківський переказ є найбільш поширеною формою розрахунків у сучасній практиці експортно-імпортних операцій. (Крім того, банківський переказ використовується і як інструмент реалізації інших форм розрахунків.) Для учасників торговельних трансакцій банківський переказ є найбільш зручною формою розрахунків, тоді як для банку це — комерційна операція, за виконання якої він стягує комісію.
З технічного погляду банківський переказ — це просте доручення комерційного банку банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на вимогу та за рахунок особи, яка здійснює переказ, іноземному отримувачеві (бенефіціару). Але перед цією економічною акцією імпортер подає до банку, в якому в нього відкрито рахунок, платіжне доручення (інша назва документа — заява на переказ).