У випадку, коли банк імпортера в результаті перевірки технічних нюансів заяви та залишку на рахунку імпортера, отримує позитивні оцінки, він починає процедуру опрацювання та виконання доручення.
Такий банк списує з рахунка клієнта суми платежу й комісії та згідно з установленим способом надсилає банку експортера або банку-кореспонденту (як правило, останній обирається самим банком імпортера) платіжне доручення. Банк імпортера також надсилає останньому виписку з його рахунка, яка відображає відповідне списання коштів.
Аналогічні процедури виконує й банк-кореспондент (або декілька банків-кореспондентів), якщо такий (такі) банк бере участь у платіжній процедурі. Але в будь-якому випадку, кошти зараховуються на рахунок банку експортера (можливо — останнього банку в ланцюгу), про що свідчить отримуване ним кредитове авізо або виписка банку-кореспондента. Це є підставою для зарахування коштів на рахунок клієнта, про що клієнт дізнається з виписки з його рахунка.
Кореспондентський взаємозв’язок між банками здійснюється за допомогою рахунків «НОСТРО» та «ЛОРО». У першому випадку йдеться про кореспондентський рахунок, який відкривається на ім’я банку в кореспондента, а в другому — про рахунок банку-кореспондента, який банк відкриває в себе.
Механізм чекових розрахунків регламентується національними правовими та адміністративними нормами, а також міжнародними нормативними джерелами (наприклад, Женевською конвенцією про чеки 1931 р.; ряд країн англо-саксонської системи права дотримуються положень британського закону про перевідні векселі від 1982 р.).
Власник чека (таким власником, у результаті експортно-імпортної трансакції, може стати експортер), як правило, подає чек для реалізації у власному банку, який сплачує його або негайно по пред’явленні або після перерахунку на свій кореспондентський рахунок відповідної суми.
Вексельні розрахунки є одним з найбільш поширених кредитно-платіжних інструментів, які використовуються при здійсненні експортно-імпортних операцій. Вексель виконує функції, які є аналогічні грошовим. При цьому застосування векселів дає змогу імпортерам відстрочувати платежі, а експортерам — обліковувати векселі, за якими ще не настав термін платежів.
У міжнародній торгівлі можуть використовуватися як прості, так і переказні векселі. Простий вексель — це боргове зобов’язання (або зафіксоване бажання) векселедавця сплатити векселетримачеві певну суму грошей. Переказний вексель (або тратта) виписується векселетримачем (тобто експортером) та передається векселедавцеві (тобто імпортерові товару), який повинен акцептувати та сплатити за векселем у зазначений термін. Саме акцептація векселя імпортером перетворює його на боржника в юридичному сенсі.
Акредитив як форма розрахунків пов’язаний із залученням як активного учасника розрахунків банківських установ. Сутністю акредитивної форми розрахунків є дії банку за дорученням клієнта (наказонадавача) щодо здійснення платежів третій особі (бенефіціару) або надання доручення іншому банкові для проведення відповідних дій для отримання обумовлених документів та відповідно до погоджених умов.
Передусім ідеться про такі умови, за яких експортер може скористатися акредитивом, тобто отримати оплату поставленого ним товару, і визначальним документом у цьому разі є відповідна заява імпортера банку-емітенту.
Акредитивна форма розрахунків дає змогу зробити експортно-імпортну трансакцію найбільш безпечною для обох сторін. Вона є типовою для угод, які передбачають здійснення платежу проти наданих експортером документів або для таких угод, які передбачають надання покупцеві короткотермінового (до одного року) комерційного кредиту.
Використання у процесі міжнародного співробітництва акредитивної форми розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (Uniform Customs and Practice for Documentary Credits), що були розроблені Міжнародною торговельною палатою.
У міжнародній практиці використовується велика кількість акредитивних форм розрахунків, але в найбільш спрощеному вигляді їх можна класифікувати так:
· відкличні та безвідкличні (на відміну від відкличного акредитива, який може змінюватися або анулюватися банком-емітентом навіть без повідомлення бенефіціара, аналогічні дії стосовно безвідкличного документа, а також зміни у товарних поставках, не є можливими без згоди всіх заінтересованих сторін);
· переказні (або трансфертабельні) та непереказні (на відміну від непереказних, переказний акредитив передбачає можливість отримання грошей не тільки експортером, а й за його вказівкою — іншими юридичними особами);