Сторони в необхідних випадках будуть погоджувати умови надання кредитів та інвестицій, що стимулюють розвиток кооперації в наукоємних виробництвах та експортно орієнтованих галузях, а також випуск імпортозамінної продукції.
Стаття 11
Сторони домовилися з метою розвитку інтеграційних процесів у виробничій сфері проводити послідовну роботу з координації та зближення норм національного законодавства щодо господарюючих суб’єктів у частині регулювання коопераційних зв’язків підприємств і галузей.
Стаття 12
Сторони організовують спільне опрацювання таких проблем:
розроблення типових договорів і угод про довготермінову виробничу кооперацію;
проведення маркетингових, лізингових досліджень, організація виставок і надання рекламних послуг;
розвиток між державами — учасницями Співдружності та іншими заінтересованими державами сучасних інформаційних комунікацій, що забезпечують сприяння у пошуку партнерів, підготовці, укладанні та виконанні договорів (контрактів);
здійснення спільних заходів щодо підготовки спеціалістів.
Україна заінтересована в розвитку різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї зі сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість упровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-резидентами. Прикладом останнього може стати проект випуску літаків моделі АН за участі українських фахівців у Ірані.
Прикладом поєднання виробничих потенціалів є співробітництво українського НВП «Машпроект» та російського ВАТ «Рибінські мотори» з метою створення двигуна потужністю 60 МВт. Попередній проект, в якому взяли участь миколаївські та російські машинобудівники, мав результатом створення газотурбінного двигуна потужністю 110 МВт на Іванівській ГРЕС. Перспективним є україно-російський проект щодо створення найкращо-
го на сьогодні у світі літака нового покоління АН-70. У Сімфе-
рополі працює підприємство, яке здійснює складання автомобі-
лів «Газель» із комплектуючих, що надходять від російського
АТ «ГАЗ».
Є перспективи спільного виробництва в авіаційній галузі за участі авіаційного об’єднання ім. Антонова (м. Київ) та білоруського НВО «Агат». Тривають переговори та проводиться робота з підготовки міжурядових угод між Україною та Білоруссю щодо виробництва науково-технічної продукції.
Інструментами державного регулювання міжнародної кооперації може бути пільгове митне регулювання поставок обладнання або виробничих ліній, цілих виробничих комплексів, сприяння торгівлі ліцензіями. Особливий напрям уваги — сприяння розвитку нових видів технологій, відповідному забезпеченню інформацією, ноу-хау. Товарообмін, який відбувається відповідно до міжнародних договорів підряду, цілком обґрунтовано може претендувати на значно сприятливіший режим регулювання.
Резюме
Міжнародне кооперування є способом поєднання виробничих зусиль підприємницьких суб’єктів, які належать до різних національних відтворювальних комплексів. На відміну від міжнародної торгівлі кооперування пов’язано з рухом не готових виробів, а деталей, вузлів, напівфабрикатів, причому згідно з моделями, сутністю яких є технологічна оптимізація виробництва.
Як правило, під міжнародним кооперуванням розуміють виробничо-технологічні взаємозв’язки між двома або більшою кількістю різнонаціональних юридично та функціонально незалежних одна від одної господарських структур. Змістом їх спільної діяльності є спеціалізоване виробництво, що дає змогу їм підвищувати продуктивність праці та збільшувати сукупні обсяги виробництва.
Особливого розвитку кооперування набуло у сфері створення великих технічних об’єктів, складних машин, високотехнологічного обладнання, у науково орієнтованих виробничих процесах.
Для України особлива значущість завдання розвивати коопераційні форми пов’язана з тим, що багато вітчизняних підприємств традиційно мали господарсько-технологічні контакти з партнерами у центрально-східній Європі та на території теперішньої СНД (колишні РЕВ та СРСР). Неможливість фронтального розвитку відразу всіх напрямків НТП в одній країні примушує шукати партнерів за кордоном. Це дає змогу забезпечити концентрацію виробничих зусиль окремого економічного агента на меншій кількості операцій та більш ефективно розвивати спеціалізоване виробництво, підвищуючи відтак ефективність та результативність своєї діяльності.