Відсутність в Україні державних програм у галузі науки, розвитку сучасних технологій, наукомістких галузей і видів послуг об’єктивно знижує коопераційний потенціал економіки. І навпаки, виявлення пріоритетів промислово-галузевого розвитку, з’ясування переліку тих реальних міжнародних проектів, в яких можуть взяти участь Україна, її підприємства, може відіграти велику позитивну роль для розвитку міжнародного кооперування виробництва, збільшити обсяги та поліпшити якість міжнародного співробітництва на мікроекономічному рівні.
Наприклад, Україна має великі коопераційні та кредитно-інвестиційні можливості у сфері космічного співробітництва з Європейською космічною агенцією (ЄКА). Адже в Україні існує потужний космічний потенціал, який далеко не завжди може претендувати на самодостатність, як один із конкурентних автономних світових центрів космічної промисловості. Серед напрацювань, які могли б становити перспективний напрям коопераційної взаємодії з ЄКА, можна навести технології супутникового зв’язку, дистанційного зондування Землі, систем космічного транспортування, а також виробництва ракет «Зеніт» та «Циклон», створення систем орієнтації й управління орбітальними станціями та багато іншого.
Таке співробітництво та аналогічні його форми могли б значно посприяти розвиткові окремих виробництв, а також збільшенню експорту товарів і послуг, надходжень до держбюджету, поліпшенню макроекономічних параметрів.
ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК
Теоретичні паралелі
Сутність та категоріальні
ознаки кооперації праці
Найважливішу системоутворюючу ознаку кооперації становить її спрямованість на певні цілі суспільного відтворення, результати колективної трудової діяльності, досягнення тих чи інших соціально корисних наслідків.
Істотною ознакою кооперації є її колективний характер, що вказує на необхідність взаємодії двох чи більшої кількості співпрацюючих суб’єктів для досягнення певного господарського результату у вигляді споживчого продукту, товару, послуг тощо. Це безпосереднє або
так чи інакше опосередковане об’єднання суб’єктів господарювання означає такий якісний стан, що не може бути виведеним із простої сукупності відповідних складових елементів, тим більше ототожненим із нею. Ідеться про вихід на вищий порядок показників виробничої діяльності кооперованих трудівників порівняно до того, що мав би місце (якщо взагалі було б можливе досягнення певних продуктивних
результатів) унаслідок поодиноких зусиль. Відповідно до цього зростають і можливості, продуктивність окремих індивідів завдяки їх
спеціалізації, використанню праці та реальних досягнень інших кооперантів.
Нарешті, кооперація має історичний характер. Ідеться про існування обов’язкового, незалежного від суб’єктивних уявлень, зв’язку між технологічним характером виробничого процесу, а також етнічними, психологічними та іншими соціальними передумовами його здійснення, з одного боку, та великого набору практичних інструментів коопераційної взаємодії, з іншого. Тобто та або інша коопераційна форма, яка є оптимальною для використання з метою налагодження виробничих стосунків у межах певного соціуму і в певний проміжок часу, може не відповідати особливостям функціонування інших угруповань суб’єктів господарювання.
Наявність спільної мети передбачає узгодженість і координованість зусиль учасників суспільної господарської діяльності у формі непрямого товарно-грошового регулювання або прямого розпорядчого, що потребує виведення ще однієї ознаки кооперації — планомірності.
Отже, у найбільш узагальненому плані кооперації праці можна дати таке визначення політекономічного характеру: кооперація праці — це об’єктивна форма планомірної організації колективної трудової діяльності, спрямована на досягнення певного господарського результату. Її матеріальним результатом у кінцевому підсумку є перетворення ресурсів (людських, сировинних, виробничо-технологічних, інформаційних тощо) з метою відтворення умов діяльності економічних суб’єктів, організацій та соціальних утворень.
Розглянуті ознаки та глибинна сутність кооперації містяться в основі усіх її форм, в яких виявляються технологічно специфічні, а також історично детерміновані риси кооперативного виробництва.
Найелементарнішою та історично першою формою кооперації, яка є складовою комплексних технологічних процесів і зазвичай застосовується як фактор інших форм