Міжнародна економічна діяльність України
74

·  в експортних поставках з України: РФ (27,2 %), Італія (5,2 %), Туреччина (4,4 %), Німеччина (4,3 %), Китай (3,6 %), США (3,2 %), Польща (3,1 %);

·  в імпортних поставках до України: РФ (38 %), Туркменістан (10,8 %), Німеччина (8,2 %), Казахстан (4,6 %), Білорусь (3,1 %), США (2,9 %), Італія (2,6 %).

Регіональну розбивку міжнародної торгівлі України ілюструє така таблиця.

Таблиця 2.3

Обсяги торгівлі товарами України
з регіонами світу у 2000 р., тис. дол.

Країни

Експорт

Імпорт

Разом

14 572 550,14

13 956 027,19

І. Країни колишнього СРСР

4 802 423,65

8 264 838,53

Співдружність Незалежних Держав

4 497 537,65

8 039 953,59

Балтія

304 886,00

224 884,94

IІ. Іншi країни свiту

9 770 126,49

5 691 188,66

Європа

4 375 276,46

4 086 601,84

Азія

3 437 900,37

831 951,79

Америка

1 217 516,07

581 395,24

Африка

731 494,28

136 395,76

Австралія та Океанія

7030,19

54 738,37

Інші

909,12

105,60

Невизначені країни

71,80

Нерозподілена частка

894,53

33,80

Джерело: дані Держкомстату України.

Динаміка, оцінка сучасного стану та перспектив міжнародної торгівлі України свідчать про те, що дедалі важливішою складовою її національної геополітичної моделі, практичним завданням формування ефективної системи відкритої економіки є економічна співпраця з ЄС. З самого початку така співпраця відповідала тенденції перетворення української економіки з частки єдиного економічного простору колишнього СРСР на самостійну «національну одиницю» в механізмі глобального поділу праці.

Причому великою мірою завдячуючи цій співпраці реальне економічне наповнення українського суверенітету не перетворилось на автаркію через фізичне зменшення господарського простору. Навпаки, можна відзначити поступове формування нової інтеграційної парадигми національного розвитку — за характером ринкової, а за принципом регіонального тяжіння — проєвропейської.

Партнерство з ЄС, хоча і повільно, але все більшою мірою перетворюється для України на безальтернативний вектор між-
народних торговельних відносин. Поступово збільшується питома частка ЄС у загальному обсязі вітчизняного експорту, хоча вітчизняні показники інтегрованості до Європи останніх років (10—15 % від загального обсягу експорту припадає на ЄС) значно поступаються аналогічним показникам країн регіону Цент-
ральної та Східної Європи (30—70 %).

ЄС уже перетворився на основне джерело поставок в Україну продукції переробної промисловості. Серед окремих країн — членів Союзу лідером поставок товарів переробної промисловості для України є Німеччина, на яку припадає 5—7 % загального українського імпорту. Причому сама тільки Німеччина випереджає за цим показником Сполучені Штати (3—5 %). Активними західноєвропейськими торговельними партнерами України є також Італія та Нідерланди.

Констатація загальних позитивних тенденцій у торгівлі й навіть оцінка відносно високих темпів розвитку співробітництва між ЄС та Україною далеко не вичерпує його характеристики. Більш прискіпливий аналіз висвітлює тут і чимало проблем.

Відчутним гальмом торговельного співробітництва України з ЄС протягом 90-х років була практика антидемпінгових розслідувань проти українських виробників сталі, текстилю, ядерних матеріалів, добрив та деяких інших видів продукції. Причому такі розслідування