1)старі слова цілком змінюють своє значення, втрачаючи попереднє;
2)у семантичній структурі слова з'являється ще один лексико-семантичний варіант (ЛСВ) при одночасному збереженні всіх традиційних [26, с. 17–18].
Щодо другого варіанту семантичних інновацій слід зауважити, що слово може набувати оказіонального значення не лише за рахунок трансформації предметно-понятійного змісту, а й у результаті зміни конотативного змісту: зміни емоційно-оцінних, експресивних, естетичних компонентів. “Оказіональне” – це значення, властиве слову індивідуального вжитку лише в деяких обраних контекстах. Оказіональне значення, на думку дослідника, перебувас за межами загальновідомого та загальновживаного. Воно є результатом індивідуального добору мовця, зокрема майстра художнього слова, а також ужинається лише у певних специфічних контекстах та з певною настановою, переважно художньо-виразовою. Деякі оказіональні значення фіксуються у лексикографічних працях.
Власне ж семантичними неологізмами (перший із зазначених вище варіант інновацій) вважаються лексичні інновації, що утворюються без участі фіксальних морфем шляхом включення уже наявного в мові слова з певним значенням до нового лексичного розряду.
У дослідженнях неологічної оказіональної лексики здійснювалися спроби диференціювати інновації за ступенем їхньої оказіональності. Так, Н. Бабенко пропонує розрізняти три ступені оказіональності новотворів:
1) оказіоналізми першого ступеня – це стандартні, потенційні утворення, сконструйовані у цілковитій відповідності до дериваційних норм сучасної літературної мови;
2) оказіоналізми другого ступеня – частково нестандартні утворення,
причім відступи від дериваційної норми, що сталися в процесі створення оказіоналізму, не зумовлюють труднощів семантичної інтерпретації
останнього;