РОЗДІЛ 4

ПОЕЗІЯ ВАСИЛЯ СЛАПЧУКА ЯК ОБЄКТ НЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Способи творення АЛН у поетичному словнику Василя Слапчука

        Мова надзвичайно чутливо реагує на зміни в соціальному житті народу. Йдеться не лише про назви на позначення нових понять; соціальні чинники приводять у рух закладені в систему мови потенційні сили, рухливішими, живішими стають «атоми» і в цілому організмі мови, і в окремих її мікросистемах.

          Кожен письменник - носій літературної мови, але він і найактивніший творець національної мови в тому розумінні, що глибоко відчуває найтонші порухи народного слова, що в особистісному відтворює багато разів пережите живе слово народу. Тому і є таким важливим і авторитетним слововживання письменника, коли йдеться про усталення мовностилістичної норми.

           Мовотворчість відомих українських письменників неодноразово була об єктом вивчення мовознавців.

         Індивідуально - авторські новотвори - важливий елемент твору. У них виявляється індивідуальність автора.

        Коли говорять про місце письменника в історії національної мови, насамперед, мають на увазі взаємозв’язок між загально - народною мовою і мовою його творів. Художнє мовлення - двобічний процес. З одного боку, загальновживана мова є основою, будівельним матеріалом творчості письменника, а з другого - талановитий майстер збагачує літературну мову новими значеннями чи відтінками значень слів, новими словосполученнями.

      Таким помітним явищем в історії української літературної мови є творчість В. Слапчука. Мова творів поета - це цвіт народного слова і подих нашої доби, тут взаємодіють найдавніші та найновіші слова, слова, які пройшли крізь біль війни і несуть сконденсовану життєву мудрість