Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування, розподілу і використання чистого прибутку в процесі господарської діяльності

1.1 Економічна суть чистого прибутку

Розвиток ринкових відносин вимагає здійснення нової фінансової політики, посилення її впливу на прискорення соціально-економічного розвитку України, ріст ефективності виробництва і зміцнення фінансів держави. Важлива роль у забезпеченні все сторонньої інтенсифікації виробництва і підвищенні ефективності належить прибутку.

Величина доходів безпосередньо впливає на рівень прибутку. В економічній теорії у різні періоди розвитку країни категорія прибутку була об’єктом особливого вивчення.

У домарксовий період найближче до розуміння змісту прибутку підійшли класики буржуазної політичної економії Вільям Петті, Адам Сміт, С. Сісмонді, Т.Р. Мальту.

Прибутком, на думку В. Петті, є та частина продукту, яка залишається після відрахування заробітної плати, тобто прибуток зводився до ренти. Незважаючи на ототожнення прибутку з рентою, один з видів прибутку – відсоток на позичковий капітал. Він визначив відсоток таким доходом, що є похідним від земельної ренти. У праці "Різне про гроші" (1862) відсоток прирівнювався до орендної плати [61,c.318].

Поряд з цим, А. Сміт розглядав прибуток як дохід промислового капіталіста, що залишився після сплати ренти земельному власнику і відсотка власнику грошового капіталу. Прибуток вважався породженням усього авансового капіталу, а його отримання визнавалося кінцевою метою капіталістичного виробництва. Тоді як теорія прибутку у С. Сісмонді глибоко розроблена, але залишається різнобарвною: від визначення прибутку як доходу капіталіста, що представляє собою вирахування з продукту праці робітника, до зведення прибутку як результату продуктивності самого капіталу або ототожнення прибутку з винагородою за бережливість капіталіста.