– Autobahn (1974) i Die Mensch-Maschine (1978) групи Kraftwerk.

В середині 70-х формуються перші електронні течії авангардного напрямку. В 1975–1978 роках Брайан Іно в своїй діяльності і записах визначає та просуває поняття ембієнт на окреслення музики, що імітує або відтворює природні оточуючі звуки. В тому ж році група англійських виконавців  продовжує дану тенденцію (Genesis P-Orridge, групи Throbbing Gristle, Cabaret Voltaire). Також починають використовувати синтезатори та семплери для створення агресивних, провокаційних звукових масивів, започаткувавши течію «індастріал» [92].

У той же час традиційні електронні техніки адаптуються до андеграундової танцювальної музики. Народжується техніка семплування, що передбачає художній монтаж та відтворення фрагментів здійснених попередньо записів гри інших виконавців – інструменталістів. В жанрі даб, що розвивався на Ямайці, отримані в такий спосіб звуки складають суцільну ритмічну основу композицій. Народжений в США хіп-хоп, використовує для творення ритмічного шару склеювані разом або закільцьовані короткі барабанні фрагменти.

Під кінець 70-х років в рамках рок-напрямку «Нова хвиля», починають з’являтися перші альбоми електронної популярної музики. До найзначніших творців цього напрямку належать DEVO, Ultravox, Gary Numan, Japan, Yellow Magic Orchestra, a також експерементатори Kraftwerk. Можливості електорніки відкривають також музиканти, що працюють в жанрі диско. Найкращий з них – Giorgio Moroder «I Feel Love», виконана Donnę Summer, вважається першою композицією в стилі техно.

В той же час, електронна музика продовжує розвиватись як академічне мистецтво. В числі міст Європи над вивченням електронного звуку працюють потужні інститути, такі як Elektronmusikstudion (Стокгольм, з 1964), STEIM (Амстердам, з 1969), IRCAM (Париж, з 1970).