Наприкінці вступної частини вступає перший «брейк» або «яма» – частина, позбавлена ударного ритму. Під час першої ями, зазвичай, розкривається основна тема композиції (вокал або сколюючий інструмент у супроводі акомпанементу. Яма має тривалість від 15 секунд до 2 хвилин в залежності від задуму автора. На прикінці ями, зазвичай, створюється кульмінація, що підводить слухачів до умовного «вибуху» та основної ритмічної частини.

Основна головна або «середня» ритмічна частина електронного твору має тривалість від 30 секунд до 2 хвилин, що переходить в другу «яму», Наприкінці другої ями створюється друга кульмінація, що переходить заключну частину або «аутро». Індоі після другої кульмінації перед заключною частиною дублюють основну «середню» ритмічну частину твору.

Заключна частина електронної композиції триває від 30 секунд до 1,5 хвилин та представляє собою вступну частину, але у зворотному порядку. Заключна частина також є важливим елементом для ді-джея, що має з’єднати кінець поточного треку із початковою частиною наступного.

Усі електронні клубні твори мають стандартний розмір 4/4 та темп від 110 до 180 в залежності від жанру електронної музики. Так, наприклад, середній темп композиції в стилі «House|Progressive-House|Electro-House» складає 128 Врм (ударів на хвилину) .

З метою полегшення орієнтації в електронних композиціях, періоди розвитку аранжування умовно поділяють на «квадрати». 1 квадрат дорівнює     8 тактів або 1 період. Кожна частина композиції обов’язково повинна мати парну кількість квадратів (2, 4, 6, 8 або 10).

Визначимо відмінні риси у схемах побудови аранжування в поп та електронній музиці.

Отже, схема побудови аранжування в сучасній поп-музиці виглядає наступним чином: