Кожному методу обліку витрат відповідають певні способи визначення собівартості (таблиця 3.2.1).
Таблиця 3.2.1
Співвідношення методів обліку витрат і способів калькулювання
|
Методи обліку витрат |
Способи калькулювання |
|
1 |
2 |
|
Позамовний |
Накопичення (додавання) витрат, розрахунок за прямою ознакою, вилучення витрат (спосіб Струмиліна). нормативний |
|
Попередільний (напівфабричний, безнапівфабрикатний), Однопродуктивний (простий) та багатопродуктивний |
Розподілу витрат (пропорційний або індексний), накопичення витрат, вилучення витрат, нормативний |
|
Продуктовий (простий): - попроцесний - подетальний - виробами та групами виробів |
Накопичення витрат, нормативний Накопичення витрат, нормативний Розрахунок за прямою ознакою, нормативний, коефіцієнтний |
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості характерний тим, що об'єктом обліку витрат є окреме виробниче замовлення, що відкривається на одне або декілька однорідних виробів.
Сутність цього методу полягає в такому: усі прямі витрати (витрати основних матеріалів і заробітна плата основних виробничих робітників з нарахуваннями на неї) обліковуються в розрізі встановлених статей калькуляції за окремими виробничими замовленнями. Інші витрати обліковуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази (ставки) розподілу. До основних характеристик методу відносять:
концентрацію даних про всі понесені витрати і віднесення їх на окремі види робіт або серії готової продукції;
вимір витрат по кожній завершеній партії, а не за проміжок часу;
ведення в головній книзі тільки одного рахунка «Виробництво». Цей рахунок розшифровується в картах аналітичного обліку витрат, що ведуться по кожному замовленню, що знаходиться у виробництві на кінець звітного періоду.