     Облік витрат ведеться за підрозділами без калькулювання собівартості продукції.

     Облік витрат ведеться по підприємству в цілому.

Перший варіант найбільш повно відповідає вимогам посилення контролю за собівартістю продукції та удосконалення внутрішньогосподарського обліку та госпрозрахунку. Він застосовується в основному на великих підприємствах, де існує цехова структура організації виробництва і управління. Трудомісткість обліку та калькулювання в даному випадку висока, але, враховуючи ринкові відносини, а також широке застосування електронно-обчислювальної техніки в обліку, впровадження різних автоматизованих програм цього обліку дає високий ефект для управління витратами.

В умовах другого варіанту контроль за формуванням собівартості продукції забезпечується за прямими витратами шляхом порівняння їх величини з плановою, а за загальновиробничими витратами — шляхом співставлення облікових даних із сумами в кошторисах. Цей варіант більш простий і широко використовується на підприємствах, де собівартість одиниці виробів або напівфабрикатів не планується за підрозділами.

За третім варіантом облік витрат в основному організовується на малих підприємствах, де відсутня цехова структура і на яких витрати виробництва контролюються по підприємству в цілому.

Аналітичний облік витрат цехів ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» ведеться у відомості №12 за кожним із них. Відомість відкривається кожного місяця по кожному цеху для обліку витрат в синтетичному розрізі по дебету рахунків «Основне виробництво», «Допоміжне виробництво», «Брак в виробництві», «Загальновиробничі витрати» тощо. Дані аналітичного обліку являють собою типові статті витрат, запропоновані галузевими Методичними рекомендаціями.