КНВ — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).
Таблиця 7.1
Розподіл витрат на виготовлення виробу за днями виробничого циклу, грн
|
Дні виробничого циклу |
Щоденні витрати |
Сума витрат за наростаючим підсумком |
|
Перший Другий Третій Четвертий П'ятий Шостий |
30000 3000 3500 4000 4000 5600 |
30000 33000 36500 40500 44500 50 100 |
|
Усього |
50100 |
234 600 |
Визначення середнього показника добового випуску продукції за її собівартістю. Обчислюється діленням запланованого (очікуваного) випуску продукції на кількість днів розрахункового періоду. Розрахунки тривалості виробничого циклу здійснюється в процесі організаційно – планової підготовки виробництва і є достатньо складною процедурою.
Коефіцієнт наростання витрат потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу. З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на одноразові (вартість сировини та основних матеріалів, що включаються в процес виробництва із самого його початку) і такі, що поступово зростають (решта витрат). Якщо витрати на заробітну плату та обслуговування виробництва важко розрахувати в розрізі днів виробничого циклу, то їх умовно розподіляють однаковими частинами на кожний день циклу.
Методику визначення коефіцієнта наростання витрат покажемо на умовному прикладі. Припустімо, що собівартість якогось виробу становить 50 100 грн., а середня тривалість виробничого циклу — 6 днів. Розподіл витрат за днями виробничого циклу подано в табл. 7.1. За цих умов середня собівартість незавершеного виробництва дорівнюватиме 39 100 грн. (234 600 : 6), а коефіцієнт наростання витрат — 0,78 (39100 : 50100).
Проте за великої номенклатури продукції, що виготовляється, описаний спосіб визначення коефіцієнта наростання витрат є надто трудомістким. Тому на підприємствах, що продукують матеріаломістку продукцію і через це мають велику частку одноразових витрат, коефіцієнт наростання витрат можна обчислювати за такою спрощеною формулою:
(7.2)
де СПЦ — первісні витрати на початку (у перший день) виробничого циклу;
СРЦ — решта витрат на виготовлення виробу;
СВ — виробнича собівартість виробу.
Так, виходячи з даних табл. 7.1, коефіцієнт наростання витрат, розрахований за формулою (7.2), дорівнюватиме 0,8 [(З0000 + 0,5 * 20100) / 50 100]. Як бачимо, похибка розрахунків зовсім мала — лише 0,02 (0,8 — 0,78); вона цілком можлива для такого роду практичних розрахунків.
Зрештою якщо припустити, що середня величина щоденного випуску продукції становить 20000 грн., а тривалість виробничого циклу— 6 днів, то норматив коштів у незавершеному виробництві, обчислений за формулою (7.1), становитиме
• Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.