ТЕМА 7
АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ
ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
7.1. Особливості обліку виробничих запасів
Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 2.11.99 р., визначаються методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття у фінансовій звітності.
За цим стандартом запаси — це активи, які:
Ø утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
Ø перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
Ø утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Їх структуру відображено на рис. 7.1.
У бухгалтерському обліку виокремлюють поняття «виробничі» запаси, що означають предмети праці, призначені для оброблення, перероблення або використання у промисловому виробництві чи для господарських потреб, а також засоби праці, які відповідно до чинних положень входять до складу оборотних засобів як малоцінні та швидкозношувані предмети.
Далі в тексті розглядатимуться саме ці складові запасів.
У плані рахунків для обліку матеріальних цінностей визначено рахунок 20 «Виробничі запаси», який має відповідні субрахунки (табл. 7.1).
Для великих і середніх підприємств із великою номенклатурою матеріальних цінностей для забезпечення якісного аналітичного обліку на основі діючої в Україні системи класифікації розробляється власний детальний класифікатор, який дає можливість розподілити МЦ за групами, підгрупами (за окремими видами, марками, гатунками, типорозмірами) та окремими номенклатурними номерами, номерами матеріалів. У ньому кожному найменуванню, типорозміру та гатунку присвоюється умовне цифрове позначення — номенклатурний номер (код). Кількість знаків у коді повинна бути мінімальною, але достатньою для того, щоб охопити найважливіші ознаки всього переліку використовуваних матеріалів.