В Італії первісна вартість основних засобів включає основні витрати і витрати по встановленню основних засобів для їх подальшої експлуатації. Також застосовуються коефіцієнти переоцінки відповідно до поточних цін при переоцінці основних засобів.
За МСФЗ (як і в Україні) подальші витрати на основні засоби визнаються як активи тільки тоді, коли вони покращують стан активу, підвищуючи оцінений спочатку рівень його продуктивності.
Відповідно до міжнародних стандартів визнані витрати, пов’язані з об’єктом основних засобів, повинні додаватися до балансової вартості цього активу, якщо є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівень продуктивності існуючого активу надходитимуть до підприємства. Всі інші подальші витрати слід визначити як витрати періоду, в якому вони були понесені.
В США витрати на утримання основних засобів визнаються та відносяться на вартість основних засобів, якщо виконується одна з трьох умов:
- збільшується термін корисного використання основних засобів;
- збільшується потужність та кількість одиниць продукції, що випускаються даним об’єктом основних засобів;
- покращується якість продукції, що виробляється даним основним засобом.
В Португалії у випадку, якщо необоротний актив має обмежений строк використання та протягом цього строку його ринкова ціна залишалася нижче балансової, а така втрата «цінності» передбачається постійною, її списують на рахунок прибутків та збитків. Якщо ринкова ситуація зміниться, така операція може бути здійснена і в протилежному напрямку.
В іспанських компаніях по основних засобах взагалі не виникають курсові різниці, і тому їх вартість не коригується, за виключенням довгострокового фінансового придбання основних засобів.
Суттєвою особливістю оцінки основних засобів відповідно до МСФЗ є той факт, що балансова вартість основних засобів може бути зменшена відповідними державними грантами. Порядок цього зменшення розкривається в МСФЗ 20