Внутрішня і зовнішня форми конкурентоспроможності залежно від предмета конкурентоспроможності можуть бути трьох видів: внутрішньопрофесійна, міжпрофесійна і фізична.

Внутрішньопрофесійна форма конкурентоспроможності передбачає орієнтацію роботодавця на формування монофункціональної кваліфікованої робочої сили і її безперервне вдосконалення.

В основі міжпрофесійної форми конкурентоспроможності персоналу лежить комплекс знань, умінь, навичок виконання робіт, що належать до різних професій.

Фізична конкурентоспроможність персоналу визначає, по-перше, співвідношення числа робочих місць та чисельності найманих працівників у часі, обумовлене різними величинами дійсних річних фондів часу працівника та одиниці обладнання. По-друге, залежність потреби в робочій силі від життєвого циклу підприємства або організації, від їх організаційної стратегії розвитку. По-третє, особливості природного руху трудових ресурсів регіону, пов'язані головним чином з тривалістю їх трудової активності.

Турбота про фізичну конкурентоспроможність персоналу є інструментом забезпечення роботодавця довготривалою задоволеністю функціональною якістю праці в організації. [5, 15, 17]

1.3 Заходи з оцінки конкурентоспроможності персоналу

Конкурентоспроможність формується на трьох різних рівнях: індивідуальному, корпоративному та державному. Таким чином можна виділити наступні поняття:

1) конкурентоспроможність працівника;

2) конкурентоспроможність персоналу;

3) конкурентоспроможність трудових ресурсів. [13, 15, 17]